Псальма 78
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Louis Segond 1910
1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
1Cantique d’Asaph. Mon peuple, écoute mes instructions! Prêtez l’oreille aux paroles de ma bouche!
2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
2J’ouvre la bouche par des sentences, Je publie la sagesse des temps anciens.
3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
3Ce que nous avons entendu, ce que nous savons, Ce que nos pères nous ont raconté,
4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
4Nous ne le cacherons point à leurs enfants; Nous dirons à la génération future les louanges de l’Éternel, Et sa puissance, et les prodiges qu’il a opérés.
5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
5Il a établi un témoignage en Jacob, Il a mis une loi en Israël, Et il a ordonné à nos pères de l’enseigner à leurs enfants,
6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
6Pour qu’elle fût connue de la génération future, Des enfants qui naîtraient, Et que, devenus grands, ils en parlassent à leurs enfants,
7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
7Afin qu’ils missent en Dieu leur confiance, Qu’ils n’oubliassent pas les œuvres de Dieu, Et qu’ils observassent ses commandements,
8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
8Afin qu’ils ne fussent pas, comme leurs pères, Une race indocile et rebelle, Une race dont le cœur n’était pas ferme, Et dont l’esprit n’était pas fidèle à Dieu.
9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
9Les fils d’Éphraïm, armés et tirant de l’arc, Tournèrent le dos le jour du combat.
10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
10Ils ne gardèrent point l’alliance de Dieu, Et ils refusèrent de marcher selon sa loi.
11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
11Ils mirent en oubli ses œuvres, Ses merveilles qu’il leur avait fait voir.
12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
12Devant leurs pères il avait fait des prodiges, Au pays d’Égypte, dans les campagnes de Tsoan.
13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
13Il fendit la mer et leur ouvrit un passage, Il fit dresser les eaux comme une muraille.
14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
14Il les conduisit le jour par la nuée, Et toute la nuit par un feu éclatant.
15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
15Il fendit des rochers dans le désert, Et il donna à boire comme des flots abondants;
16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
16Du rocher il fit jaillir des sources, Et couler des eaux comme des fleuves.
17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
17Mais ils continuèrent à pécher contre lui, A se révolter contre le Très-Haut dans le désert.
18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
18Ils tentèrent Dieu dans leur cœur, En demandant de la nourriture selon leur désir.
19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
19Ils parlèrent contre Dieu, Ils dirent: Dieu pourrait-il Dresser une table dans le désert?
20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
20Voici, il a frappé le rocher, et des eaux ont coulé, Et des torrents se sont répandus; Pourra-t-il aussi donner du pain, Ou fournir de la viande à son peuple?
21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
21L’Éternel entendit, et il fut irrité; Un feu s’alluma contre Jacob, Et la colère s’éleva contre Israël,
22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
22Parce qu’ils ne crurent pas en Dieu, Parce qu’ils n’eurent pas confiance dans son secours.
23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
23Il commanda aux nuages d’en haut, Et il ouvrit les portes des cieux;
24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
24Il fit pleuvoir sur eux la manne pour nourriture, Il leur donna le blé du ciel.
25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
25Ils mangèrent tous le pain des grands, Il leur envoya de la nourriture à satiété.
26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
26Il fit souffler dans les cieux le vent d’orient, Et il amena par sa puissance le vent du midi;
27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
27Il fit pleuvoir sur eux la viande comme de la poussière, Et comme le sable des mers les oiseaux ailés;
28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
28Il les fit tomber au milieu de leur camp, Tout autour de leurs demeures.
29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
29Ils mangèrent et se rassasièrent abondamment: Dieu leur donna ce qu’ils avaient désiré.
30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
30Ils n’avaient pas satisfait leur désir, Ils avaient encore leur nourriture dans la bouche,
31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
31Lorsque la colère de Dieu s’éleva contre eux; Il frappa de mort les plus vigoureux, Il abattit les jeunes hommes d’Israël.
32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
32Malgré tout cela, ils continuèrent à pécher, Et ne crurent point à ses prodiges.
33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
33Il consuma leurs jours par la vanité, Et leurs années par une fin soudaine.
34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
34Quand il les frappait de mort, ils le cherchaient, Ils revenaient et se tournaient vers Dieu;
35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
35Ils se souvenaient que Dieu était leur rocher, Que le Dieu Très-Haut était leur libérateur.
36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
36Mais ils le trompaient de la bouche, Et ils lui mentaient de la langue;
37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
37Leur cœur n’était pas ferme envers lui, Et ils n’étaient pas fidèles à son alliance.
38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
38Toutefois, dans sa miséricorde, il pardonne l’iniquité et ne détruit pas; Il retient souvent sa colère et ne se livre pas à toute sa fureur.
39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
39Il se souvint qu’ils n’étaient que chair, Un souffle qui s’en va et ne revient pas.
40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
40Que de fois ils se révoltèrent contre lui dans le désert! Que de fois ils l’irritèrent dans la solitude!
41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
41Ils ne cessèrent de tenter Dieu, Et de provoquer le Saint d’Israël.
42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
42Ils ne se souvinrent pas de sa puissance, Du jour où il les délivra de l’ennemi,
43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
43Des miracles qu’il accomplit en Égypte, Et de ses prodiges dans les campagnes de Tsoan.
44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
44Il changea leurs fleuves en sang, Et ils ne purent en boire les eaux.
45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
45Il envoya contre eux des mouches venimeuses qui les dévorèrent, Et des grenouilles qui les détruisirent.
46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
46Il livra leurs récoltes aux sauterelles, Le produit de leur travail aux sauterelles.
47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
47Il fit périr leurs vignes par la grêle, Et leurs sycomores par la gelée.
48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
48Il abandonna leur bétail à la grêle, Et leurs troupeaux au feu du ciel.
49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
49Il lança contre eux son ardente colère, La fureur, la rage et la détresse, Une troupe de messagers de malheur.
50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
50Il donna libre cours à sa colère, Il ne sauva pas leur âme de la mort, Il livra leur vie à la mortalité;
51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
51Il frappa tous les premiers-nés en Égypte, Les prémices de la force sous les tentes de Cham.
52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
52Il fit partir son peuple comme des brebis, Il les conduisit comme un troupeau dans le désert.
53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
53Il les dirigea sûrement, pour qu’ils fussent sans crainte, Et la mer couvrit leurs ennemis.
54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
54Il les amena vers sa frontière sainte, Vers cette montagne que sa droite a acquise.
55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
55Il chassa devant eux les nations, Leur distribua le pays en héritage, Et fit habiter dans leurs tentes les tribus d’Israël.
56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
56Mais ils tentèrent le Dieu Très-Haut et se révoltèrent contre lui, Et ils n’observèrent point ses ordonnances.
57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
57Ils s’éloignèrent et furent infidèles, comme leurs pères, Ils tournèrent, comme un arc trompeur.
58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
58Ils l’irritèrent par leurs hauts lieux, Et ils excitèrent sa jalousie par leurs idoles.
59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
59Dieu entendit, et il fut irrité; Il repoussa fortement Israël.
60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
60Il abandonna la demeure de Silo, La tente où il habitait parmi les hommes;
61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
61Il livra sa gloire à la captivité, Et sa majesté entre les mains de l’ennemi.
62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
62Il mit son peuple à la merci du glaive, Et il s’indigna contre son héritage.
63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
63Le feu dévora ses jeunes hommes, Et ses vierges ne furent pas célébrées;
64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
64Ses sacrificateurs tombèrent par l’épée, Et ses veuves ne pleurèrent pas.
65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
65Le Seigneur s’éveilla comme celui qui a dormi, Comme un héros qu’a subjugué le vin.
66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
66Il frappa ses adversaires en fuite, Il les couvrit d’un opprobre éternel.
67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
67Cependant il rejeta la tente de Joseph, Et il ne choisit point la tribu d’Éphraïm;
68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
68Il préféra la tribu de Juda, La montagne de Sion qu’il aimait.
69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
69Et il bâtit son sanctuaire comme les lieux élevés, Comme la terre qu’il a fondée pour toujours.
70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
70Il choisit David, son serviteur, Et il le tira des bergeries;
71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
71Il le prit derrière les brebis qui allaitent, Pour lui faire paître Jacob, son peuple, Et Israël, son héritage.
72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
72Et David les dirigea avec un cœur intègre, Et les conduisit avec des mains intelligentes.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.