Псальма 60

Kulish and Puluj Bible (1905)

Louis Segond 1910

1Проводиреві хора: На Шушан-Едут; памятна пісня Давидова, в науку,

1Au chef des chantres. Sur le lis lyrique. Hymne de David, pour enseigner.

2як він воював з Сирийцями в Мезопотамії і з Сирийцями Зобанськими, і Йоаб, вернувшись, побив Едоміїв на Соляній долинї, двайцять тисяч люда.

2Lorsqu’il fit la guerre aux Syriens de Mésopotamie et aux Syriens de Tsoba, et que Joab revint et battit dans la vallée du sel douze mille Édomites.

3Боже, ти покинув нас, розсипав нас, розгнївившись; приверни нам ласку твою!

3O Dieu! tu nous as repoussés, dispersés, Tu t’es irrité: relève-nous!

4Ти потряс землею, і вона порозпадалась; сцїли щелини її, бо вона хитається!

4Tu as ébranlé la terre, tu l’as déchirée: Répare ses brèches, car elle chancelle!

5Ти дав народові твому зазнати гіркої долї, напоїв нас вином, забиваючим памороки.

5Tu as fait voir à ton peuple des choses dures, Tu nous as abreuvés d’un vin d’étourdissement.

6Ти дав прапора боячимся тебе, щоб вони піднялись задля правди.

6Tu as donné à ceux qui te craignent une bannière, Pour qu’elle s’élève à cause de la vérité. — Pause.

7Щоб спаслись любі твої, борони правицею твоєю і вислухай нас!

7Afin que tes bien-aimés soient délivrés, Sauve par ta droite, et exauce-nous!

8Бог сказав у сьвятостї своїй: возрадуюся і роздїлю Сихему, і розміряю долину Сукот.

8Dieu a dit dans sa sainteté: Je triompherai, Je partagerai Sichem, je mesurerai la vallée de Succoth;

9Мій Галаад, мій Манас, і Ефрем твердиня голови моєї; Юда скептро моє.

9A moi Galaad, à moi Manassé; Éphraïm est le rempart de ma tête, Et Juda, mon sceptre;

10Моаб чаша моя вмивальна; на Едому кину сандали мої; Филистемська земле, ликуй передо мною!

10Moab est le bassin où je me lave; Je jette mon soulier sur Édom; Pays des Philistins, pousse à mon sujet des cris de joie!

11Хто проведе мене до города утвердженого, хто проведе мене аж до Едома?

11Qui me mènera dans la ville forte? Qui me conduira à Édom?

12Хиба не ти, Боже, що відкинув нас, хиба не вийдеш, Боже, з нашими військами?

12N’est-ce pas toi, ô Dieu, qui nous as repoussés, Et qui ne sortais plus, ô Dieu, avec nos armées?

13Пішли нам поміч в тїснотї! Марна надїя на людську защиту.

13Donne-nous du secours contre la détresse! Le secours de l’homme n’est que vanité.

14З Богом докажемо силу; і він розтопче гнобителїв наших.

14Avec Dieu, nous ferons des exploits; Il écrasera nos ennemis.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.