Псальма 90
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Louis Segond 1910
1Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід.
1Prière de Moïse, homme de Dieu. Seigneur! Tu as été pour nous un refuge, De génération en génération.
2Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.
2Avant que les montagnes fussent nées, Et que tu eusses créé la terre et le monde, D’éternité en éternité tu es Dieu.
3Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські!
3Tu fais rentrer les hommes dans la poussière, Et tu dis: Fils de l’homme, retournez!
4Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.
4Car mille ans sont, à tes yeux, Comme le jour d’hier, quand il n’est plus, Et comme une veille de la nuit.
5Змітаєш їх геть; вони — як сон вранцї, як трава, що прозябає.
5Tu les emportes, semblables à un songe, Qui, le matin, passe comme l’herbe:
6Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.
6Elle fleurit le matin, et elle passe, On la coupe le soir, et elle sèche.
7Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.
7Nous sommes consumés par ta colère, Et ta fureur nous épouvante.
8Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.
8Tu mets devant toi nos iniquités, Et à la lumière de ta face nos fautes cachées.
9Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.
9Tous nos jours disparaissent par ton courroux; Nous voyons nos années s’évanouir comme un son.
10Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх — то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм.
10Les jours de nos années s’élèvent à soixante-dix ans, Et, pour les plus robustes, à quatre-vingts ans; Et l’orgueil qu’ils en tirent n’est que peine et misère, Car il passe vite, et nous nous envolons.
11Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого?
11Qui prend garde à la force de ta colère, Et à ton courroux, selon la crainte qui t’est due?
12Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!
12Enseigne-nous à bien compter nos jours, Afin que nous appliquions notre cœur à la sagesse.
13Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми!
13Reviens, Éternel! Jusques à quand?… Aie pitié de tes serviteurs!
14Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші!
14Rassasie-nous chaque matin de ta bonté, Et nous serons toute notre vie dans la joie et l’allégresse.
15Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали.
15Réjouis-nous autant de jours que tu nous as humiliés, Autant d’années que nous avons vu le malheur.
16Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх!
16Que ton œuvre se manifeste à tes serviteurs, Et ta gloire sur leurs enfants!
17І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І дїло рук наших утверди для нас. Боже утверди дїло рук наших!
17Que la grâce de l’Éternel, notre Dieu, soit sur nous! Affermis l’ouvrage de nos mains, Oui, affermis l’ouvrage de nos mains!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.