Псальма 90

Kulish and Puluj Bible (1905)

Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic

1Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід.

1Господе! Ти си нам уточиште од колена до колена.

2Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.

2Пре него се горе родише и сазда се земља и васиљена, и од века довека, Ти си Бог.

3Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські!

3Ти враћаш човека у трулеж, и говориш: Вратите се синови људски!

4Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.

4Јер је хиљада година пред очима Твојим као дан јучерашњи, кад мине, и као стража ноћна.

5Змітаєш їх геть; вони — як сон вранцї, як трава, що прозябає.

5Ти их као поводњем односиш; они су као сан, као трава, која рано вене,

6Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.

6Ујутру цвета и увене, увече се покоси и сасуши.

7Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.

7Јер нас нестаје од гнева Твог, и од јарости Твоје у сметњи смо.

8Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.

8Ставио си безакоња наша преда се, и тајне наше на светлост лица свог.

9Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.

9Сви се дани наши прекраћују од срдње Твоје, године наше пролазе као глас.

10Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх — то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм.

10Дана година наших свега има до седамдесет година, а у јачег до осамдесет година: и сам је цвет њихов мука и невоља; јер теку брзо, и ми одлећемо.

11Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого?

11Ко зна силу гнева Твог и Твоју јарост, да би Те се као што треба бојао?

12Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!

12Научи нас тако бројати дане наше, да бисмо стекли срце мудро.

13Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми!

13Поврати се, Господе! Докле ћеш? Смилуј се на слуге своје.

14Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші!

14Ујутру нас насити доброте своје, и радоваћемо се и веселити у све дане своје.

15Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали.

15Обрадуј нас према данима, у које си нас мучио, и према годинама, у које смо гледали невољу.

16Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх!

16Нека се покаже на слугама Твојим дело Твоје, и слава Твоја на синовима њиховим.

17І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І дїло рук наших утверди для нас. Боже утверди дїло рук наших!

17Нека буде добра воља Господа Бога нашег с нама, и дело руку наших доврши нам, и дело руку наших доврши.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.