Псальма 10

Kulish and Puluj Bible (1905)

Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic

1Чому, Господи, стоїш оддалеки, ховаєшся у час тїсноти?

1Зашто, Господе, стојиш далеко, кријеш се кад је невоља?

2Бутою своєю лякає безбожник бідолашного; зловляться вони у підступах, що придумали їх.

2С охолости безбожникове мучи се убоги; хватају се убоги преваром коју измишљају безбожници.

3Бо чваниться безбожник ласощами душі своєї; і благословляє чоловіка захланного, він зневажає Господа.

3Јер се безбожник дичи жељом душе своје, грабљивца похваљује.

4В гордостї каже безбожник: Бог не буде слїдити; в него усе думка: нема Бога!

4Безбожник у обести својој не мари за Господа: „Он не види”. Нема Бога у мислима његовим.

5Всякого часу стелиться йому дорога; суди твої далеко від него; всїх ворогів своїх він сьміхом збуває.

5Свагда су путеви његови криви; за судове Твоје не зна; на непријатеље своје неће ни да гледа.

6Каже він в серцї своїм: не подамся; з роду в рід не буде для мене лиха.

6У срцу свом каже: Нећу посрнути; зло неће доћи никад.

7Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель.

7Уста су му пуна неваљалих речи, преваре и увреде, под језиком је његовим мука и погибао.

8Він ійде на засїдки край осель; у сховисках вбиває він невинного; він пасе очима за нещасним,

8Седи у заседи иза куће; у потаји убија правога; очи његове вребају убогога.

9Чигає по закутках, як лев в гущавинї; чигає, щоб нужденного запопасти; хапає нещасного, й тягне в сїти свої.

9Седи у потаји као лав у пећини; седи у заседи да ухвати убогога; хвата убогога увукавши га у мрежу своју.

10Він припадає ниць до землї, притаюється, і нещасні гинуть від когтїв його.

10Притаји се, прилегне, и убоги падају у јаке нокте његове.

11Говорить в серцї своїм: Бог забуває, закриває лице своє, не побачить нїколи!

11Каже у срцу свом: „Бог је заборавио, окренуо је лице своје, неће видети никад.”

12Встань, Господи Боже, піднеси руку твою, не забудь нужденних!

12Устани Господе! Дигни руку своју, не заборави невољних.

13Чому зневажає Бога безбожник, кажучи в серцї своїм: ти не будеш доходити?

13Зашто безбожник да не мари за Бога говорећи у срцу свом да Ти нећеш видети?

14Ти бачив, бо ти поглядаєш на тїсноту й муку, щоб віддати рукою твоєю; на тебе вповає нещасний, ти єси поміч сиротинї.

14Ти видиш; јер гледаш увреде и муке и пишеш их на руци. Теби предаје себе убоги; сироти Ти си помоћник.

15Переломи руку безбожникові, а за ледачими вчинками злюки слїди, аж поки вже нїчого не знайдеш.

15Сатри мишицу безбожном и злом, да се тражи и не нађе безбожност његова.

16Господь царь на віки вічні; народи щезають із землї його.

16Господ је цар свагда, довека, нестаће незнабожаца са земље његове.

17Господи! Ти почув бажання смиренних; покріпив серце їх, і прихилив ухо твоє,

17Господе! Ти чујеш жеље ништих; утврди срце њихово; отвори ухо своје,

18Щоб судити правду сиротинї і пригнобленому, щоб чоловік, що із землї взявся, не лякав більше.

18Да даш суд сироти и невољнику, да престану гонити човека са земље.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.