Псальма 49
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Проводиреві хора, для синів Корея, псальма. Слухайте се, всї народи; почуйте всї люде на землї.
1Слушајте ово сви народи, пазите сви који живите по васиљени,
2Сини людські як і сини мужів — старшин, разом багаті і вбогі.
2Простаци и господо, богати и сиромаси.
3Уста мої скажуть мудре слово, і думкою серця мого помножу розум.
3Уста ће моја казати премудрост, и срце моје рећи ће разум.
4Прихилю ухо моє до притчі, при гуслях відкрию загадку мою:
4Пригнућу ухо своје к причи, уз гусле ћу отворити загонетку своју.
5Чому б то мусїв я боятись в день лиха, як обгорне мене несправедливість тих, що на здогін за мною,
5Чега да се бојим у зле дане, кад ме злоба мојих непријатеља опколи?
6Котрі вповають на свої достатки, і великостю багацтва свого величаються.
6Који се уздате у силу своју, и хвалите се великим богатством својим!
7Нїколи не здолїє чоловік спасти брата свого, і не зможе дати викуп за него,
7Човек неће никако брата ослободити, неће дати Богу откуп за њ.
8(Бо дороге спасеннє душі їх, і тому мусить понехати на віки.)
8Велик је откуп за душу, и неће бити никад
9Щоб він жив на віки, і не бачив зотлїння.
9Да ко довека живи, и не види гроба.
10Бачить бо він, що розумні вмирають, що дурень і безумний разом пропадають, і достатки свої другим лишають.
10Сви виде где умиру као и незналица и безумник што гину, и остављају другима имање своје.
11В них на думцї, що доми їх вічно стоять, і що домівки їх з рода в рід; вони називають країни своїми іменами.
11Они мисле да ће куће њихове трајати довека, и станови њихови од колена на колено; именима својим зову земље;
12Але ж чоловік, що живе в повазї, не зостанеться; він зрівняється скоту, що на зарізь.
12Али човек у части неће дуго остати, изједначиће се са стоком, коју кољу.
13Ся дорога для глупоти їх; а ті, що після них приходять, любуються їх думкою.
13Овај им се пут чини пробитачан, и који за њима иду, хвале мисли њихове;
14Кладуть їх, як овець, в підземну країну, а смерть пасе їх; аж поки вранцї возьмуть верх над ними праведні, і підземна країна пожере постать їх, кожного далеко від домівки його.
14Али ће их као овце затворити у пакао, смрт ће им бити пастир; и ујутру ходиће по њима праведници, и облик њихов збрисаће пакао раставивши их с насељем.
15Та Бог спасе душу мою з рук підземної країни; він бо прийме мене.
15Али ће Бог душу моју избавити из руку паклених; јер ме Он прима.
16Не лякайся, коли чоловік обогатїє, коли зросте слава дому його.
16Не бој се кад се ко богати; кад расте слава дома његовог.
17Бо, вмерши, не возьме нїчого з собою; не піде з ним пиха його до гробу.
17Јер кад умре, неће ништа понети, нити ће поћи за њим слава његова.
18Чи він благословив душу свою за життя свого, і будуть люде славити тебе за те, що ти твориш добро собі,
18Јер душу његову благосиљају за живота његовог, и славе тебе, што угађаш себи.
19То все таки прийде вона до рідних батьків своїх; нїколи вже не побачать вони сьвітла.
19Али ће он отићи у стан отаца својих, где света никад не виде.
20Чоловік, що має повагу, а розуму не має, зрівняється скоту, що на зарізь.
20Човек у части, ако није разуман, изједначиће се са стоком, коју кољу.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.