Псальма 39
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Проводиреві хора, Ідутунові, псальма Давидова. Сказав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною.
1Рекох: Чуваћу се на путевима својим да не згрешим језиком својим; зауздаваћу уста своја, док је безбожник преда мном.
2Я онїмів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився.
2Бејах нем и глас не пустих; ћутах и о добру. Али се туга моја подиже,
3Серце в менї загорілось, від думок моїх огонь займився; я сказав язиком моїм:
3Запали се срце моје у мени, у мислима мојим разгоре се огањ; проговорих језиком својим:
4Вияви, Господи, конець мій і міру днїв моїх, яка вона, щоб я знав, як довге життє менї.
4Кажи ми, Господе, крај мој, и докле ће трајати дани моји? Да знам како сам ништа.
5Бач, долонею відміряв єси днї мої, і вік мій, як нїщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землї.
5Ево с педи дао си ми дане, и век је мој као ништа пред Тобом. Баш је ништа сваки човек жив.
6Як тїнь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде.
6Баш ходи човек као утвара; баш се узалуд кида, сабира, а не зна коме ће допасти.
7І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надїя на тебе!
7Па шта да чекам, Господе? Нада је моја у Теби.
8Спаси мене від всїх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям.
8Из свега безакоња мог избави ме, не дај ме безумноме на подсмех.
9Онїмів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси.
9Нем сам, нећу отворити уста својих; јер си ме Ти ударио.
10Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї.
10Олакшај ми ударац свој, силна рука Твоја уби ме.
11Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всї люде.
11Ако ћеш карати човека за преступе, расточиће се као од мољаца красота његова. Баш је ништа сваки човек.
12Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всї батьки мої.
12Слушај молитву моју, Господе, и чуј јаук мој. Гледајући сузе моје немој ћутати. Јер сам гост у Тебе и дошљак као и сви стари моји.
13Дай полекшу, нехай прийду до сили; перше нїм зійду з того сьвіта, і більше не буду!
13Немој ме више гневно гледати, па ћу одахнути пре него отидем и више ме не буде.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.