Псальма 109
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Проводиреві; псальма Давидова. Боже, хвало моя, не мовчи!
1Боже, славо моја, немој ћутати,
2Бо губи грішника і губи зрадливі проти мене відчинились; брехливими язиками говорять проти мене.
2Јер се уста безбожничка и уста лукава на ме отворише; говоре са мном језиком лажљивим.
3Ненависними словами мене обступили, і безвинно напали на мене.
3Речима злобним са свих страна гоне ме, и оружају се на ме низашта.
4За любов мою ворогують на мене; а я все молюся.
4За љубав моју устају на мене, а ја се молим.
5А вони менї злом за добро, за любов ненавистю відплатили.
5Враћају ми зло за добро, и мржњу за љубав моју.
6Пусти на него беззаконника, і сатана нехай стоїть праворуч у него.
6Постави над њим старешину безбожника, и противник нека му стане с десне стране.
7Коли на судї стане, нехай вийде виноватий, і благаннє його нехай за гріх полїчиться.
7Кад се стане судити, нека изађе крив, и молитва његова нека буде грех.
8Нехай віку свого не звікує, а уряд його возьме инший!
8Нека буду дани његови кратки, и власт његову нека добије други.
9Сини його будуть сиротами, а жінка його вдовою!
9Деца његова нек буду сироте, и жена његова удовица.
10Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, і покинувши пустки свої, хлїба просять!
10Деца његова нек се потуцају и просе, и нека траже хлеба изван својих пустолина.
11Лихварь нехай все, що він має, загорне, й чужі люде працю його розхоплять!
11Нека му узме дужник све што има, и нека разграбе туђини муку његову.
12Нехай нїкого не має, хто постояв би в добротї до його, і нехай не буде нїкого, хто б сиріт його помилував!
12Нек се не нађе нико ко би га љубио, ни ко би се смиловао на сироте његове.
13Потомство його нехай згине, в другому поколїнню нехай імя його буде затерте!
13Наслеђе његово нек се затре, у другом колену нека погине име њихово.
14Нехай згадаються перед Господом несправедливостї батьків його, і гріх матері його нехай не затреться!
14Безакоње старих његових нек се спомене у Господа, и грех матере његове нек се не избрише.
15Нехай гріхи їх все будуть перед Господом, а він знищить память їх на землї!
15Нека буду свагда пред Господом, и Он нека истреби спомен њихов на земљи;
16Тому, що не було на думцї в його, творити милість, що до смерти гнобив чоловіка нужденного і бідного і засмученого в серцї.
16Зато што се није сећао чинити милост, него је гонио човека ништег и убогог, и тужном у срцу тражио смрт.
17Любив він проклін, нехай же спаде на його! Не любив благословення, нехай же нїколи не зазнає його!
17Љубио је клетву, нека га и стигне; није марио за благослов, нека и отиде од њега.
18Прокляттєм, як одежою, зодягався, нехай же як вода просякне внутро його, і, як олїй, костї його проникне!
18Нек се обуче у клетву као у хаљину, и она нек уђе у њега као вода, и као уље у кости његове.
19Нехай буде йому одежою, котрою зодягається, і поясом, котрим все підперезується!
19Нек му она буде као хаљина, у коју се облачи, и као појас, којим се свагда паше.
20Така доля від Господа нехай буде ворогам моїм, і тим, що проти душі моєї зло говорять.
20Таква плата нек буде од Господа онима који ме ненавиде, и који говоре зло на душу моју.
21Ти ж, Господи, Боже, заступи мене задля імені твого! Блага бо милість твоя; спаси мене!
21А мени, Господе, Господе, учини шта приличи имену Твом. Ти си добар, милошћу својом избави ме.
22Я бо нужденний і бідний, і серце моє зранене в мене.
22Јер сам невољан и ништ, и срце је моје рањено у мени.
23Як тїнь, що простирається, я зникаю, як сарана полохаюсь.
23Нестаје ме као сена, кад се одмиче; терају ме као скакавце.
24Колїна мої від посту охляли, і тїло моє змарнїло.
24Колена моја изнемогоше од поста, и тело моје омрша.
25І став я сьміховиском для них; побачивши мене, головами своїми покивують.
25Постадох подсмех њима; видећи ме машу главом својом.
26Поможи менї, Господи, Боже мій! Спаси мене по милостї твоїй!
26Помози ми, Господе, Боже мој, спаси ме по милости својој.
27Щоб люде знали, що се рука твоя, Господи, і твоє дїло.
27Нека познају да је ово Твоја рука, и Ти, Господе, да си ово учинио.
28Нехай вони проклинають мене, а ти благослови! Встануть вони, то допусти сором на них, і дай зрадуватись слузї твому!
28Они куну, а Ти благослови; устају, али нек се постиде, и слуга се Твој обрадује.
29Вороги мої нехай соромом покриються і ганьбою своєю, як плащом, обгорнуться.
29Нек се противници моји обуку у срамоту, и као хаљином нек се покрију стидом својим.
30Буду щиро прославляти Господа устами моїми, і серед збору хвалити його.
30Хвалићу Господа веома устима својим, и усред многих славићу Га,
31Бо він стоїть по правицї бідного, щоб спасти його від тих, що душу його судять.
31Јер стоји с десне стране убогоме, да би га спасао од оних који осуђују душу његову.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.