Псальма 35
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Давидова. Суди, Господи, тих, що зобіжають мене, побори тих, що йдуть боєм на мене.
1Господе! Буди супарник супарницима мојим; удри оне који ударају на ме.
2Возьми щит і зброю, і стань до помочі менї!
2Узми оружје и штит, и дигни се мени у помоћ.
3Вийми меча, і загороди дорогу перед напастником моїм; скажи душі моїй: я твоє спасеннє!
3Потегни копље, и пресеци пут онима који ме гоне, реци души мојој: Ја сам спасење твоје.
4Нехай осоромляться ті, що наважили на життє моє; нехай відступлять назад ті, що задумали зло проти мене!
4Нека се постиде и посраме који траже душу моју; нека се одбију натраг и постиде који ми зло хоће.
5Нехай вони будуть, як полова перед вітром, і ангел Господнїй нехай прожене їх.
5Нека буду као прах пред ветром, и анђео Господњи нека их прогони.
6Дорога їх нехай буде темна й ховзка, і ангел Господнїй нехай на здогін наступає на них.
6Нека буде пут њихов таман и клизав, и анђео Господњи нека их тера.
7Без причини бо заставили тайно сїти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї.
7Јер низашта застреше мрежом јаму за мене, низашта ископаше јаму души мојој.
8Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, — і сїтка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель.
8Нека дође на њега погибао ненадна, и мрежа коју је наместио нека улови њега, нека он у њу падне на погибао.
9А душа моя зрадується в Господї, і звеселиться від його спасення!
9А душа ће се моја радовати о Господу, и веселиће се за помоћ Његову.
10Всї костї мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнїйший як він; мізерного і бідолашного від грабителя його!
10Све ће кости моје рећи: Господе! Ко је као Ти, који избављаш страдалца од оног који му досађује, и ништега и убогога од оног који га упропашћује?
11Встають несправедливі сьвідки, допитують в мене, про що я не знаю.
11Усташе на ме лажни сведоци; шта не знам, за оно ме питају.
12Добро віддячують менї злом; осиротїла душа моя.
12Плаћају ми зло за добро, и сиротовање души мојој.
13А я, коли вони нездужали, надягав волосїнну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до грудї моєї;
13Ја се у болести њиховој облачих у врећу, мучих постом душу своју, и молитва се моја враћаше у прсима мојим.
14Як для друга або брата, так я побивався; як за матїрю падкуючи, так я в журбі хилився.
14Као пријатељ, као брат поступах; бејах сетан и с обореном главом као онај који за матером жали.
15Коли ж я кульгаю, вони втїшаються, зібравшись; злоріки зібрались проти мене, і я не знав про них; вони озьвірились на мене, і нема їм впину.
15А они се радују кад се ја спотакнем, и купе се, купе се на ме, задају ране, не знам зашто, чупају и не престају.
16Вкупі з мерзенними брехунами скреготали вони зубами.
16С неваљалим и подругљивим беспосличарима шкргућу на ме зубима својим.
17Господи, як довго будеш придивлятись? Верни душу мою з спустошення їх, від левчуків одинокую мою!
17Господе! Хоћеш ли дуго гледати? Отми душу моју од нападања њиховог, од ових лавова јединицу моју.
18Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж громадним людом.
18Признаћу Те у сабору великом, усред многог народа хвалићу Те.
19Не допусти, щоб втїшались надо мною ті, що ворогують на мене без причини, щоб прижмурювали очі ті, що ненавидять мене безвинно.
19Да ми се не би светили који ми злобе неправедно, и намигивали очима који мрзе на ме низашта.
20Бо не про супокій говорять вони; і проти тихих в країнї зрада в них на думцї.
20Јер они не говоре о миру, него на мирне на земљи измишљају лажне ствари.
21І проти мене роззявили вони пельки свої, покликуючи: Ого! Ого! видїли очі наші!
21Разваљују на ме уста своја, и говоре: Добро! Добро! Види око наше.
22Ти бачив, Господи, не мовчи! Господи, будь недалеко від мене!
22Видиш, Господе! Немој ћутати; Господе! Немој одступити од мене.
23Встань, і спогадай правду мою, Господи, Боже мій! Явись на правуваннє моє!
23Пробуди се, устани на суд мој, Боже мој и Господе, и на парницу моју.
24Признай менї правду по справедливостї твоїй, Господи, Боже мій! Не дай їм втїшатись надо мною.
24Суди ми по правди својој, Господе, Боже мој, да ми се не свете.
25Нехай не скажуть в серцї своїм: От, того й ми бажали! Не дай їм сказати: ми його заїли!
25Не дај да говоре у срцу свом: Добро! То смо хтели! Не дај да говоре: Прождресмо га.
26Нехай повстидаються і осоромляться всї, хто втїшається з мого нещастя! Нехай окриються ганьбою і соромом ті, що вихваляються проти мене.
26Нек се постиде и посраме сви који се радују злу мом, нек се обуку у стид и у срам који се размећу нада мном.
27Нехай радуються і веселяться ті, що любуються правдою моєю, і най завсїди кажуть: Великий Господь, що любується спокоєм слуги свого.
27Нека се радују и веселе који ми желе правду, и говоре једнако: Велик Господ, који жели мира слузи свом!
28І язик мій звіщати ме про справедливість твою, про хвалу твою цїлий день.
28И мој ће језик казивати правду Твоју, и хвалу Теби сваки дан.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.