Псальма 78
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
1Чуј, народе мој, наук мој, пригни ухо своје к речима уста мојих.
2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
2Отварам за причу уста своја, казаћу старе приповетке.
3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
3Шта слушасмо и дознасмо, и што нам казиваше оци наши,
4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
4Нећемо затајити од деце њихове, нараштају позном јавићемо славу Господњу и силу Његову и чудеса која је учинио.
5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
5Сведочанство подиже у Јакову, и у Израиљу постави закон, који даде оцима нашим да га предаду деци својој;
6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
6Да би знао потоњи нараштај, деца која ће се родити, па и они да би казивали својој деци.
7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
7Да полажу на Бога надање своје, и не заборављају дела Божијих, и заповести Његове да држе;
8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
8И да не буду као оци њихови, род неваљао и упоран, род који не беше чврст срцем својим, нити веран Богу духом својим.
9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
9Синови Јефремови наоружани, који стрељају из лука, вратише се натраг, кад беше бој.
10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
10Не сачуваше завет Божји, и по закону Његовом не хтеше ходити.
11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
11Заборавише дела Његова, и чудеса, која им је показао,
12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
12Како пред очима њиховим учини чудеса у земљи мисирској, на пољу Соану;
13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
13Раздвоји море, и проведе их, од воде начини зид;
14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
14И води их дању облаком, и сву ноћ светлим огњем;
15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
15Раскида стене у пустињи, и поји их као из велике бездане;
16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
16Изводи потоке из камена, и води воду рекама.
17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
17Али они још једнако грешише Њему, и гневише Вишњег у пустињи.
18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
18И кушаше Бога у срцу свом, иштући јела по вољи својој,
19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
19И викаше на Бога, и рекоше: „Може ли Бог зготовити трпезу у пустињи?”
20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
20Ево! Он удари у камен, и потече вода, и реке устадоше; може ли и хлеба дати? Хоће ли и меса поставити народу свом?
21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
21Господ чу и разљути се, и огањ се разгоре на Јакова, и гнев се подиже на Израиља.
22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
22Јер не вероваше Богу и не уздаше се у помоћ Његову.
23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
23Тада заповеди облацима одозго, и отвори врата небеска,
24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
24И пусти, те им подажде мана за јело, и хлеб небески даде им.
25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
25Хлеб анђеоски јеђаше човек; посла им јела до ситости.
26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
26Пусти небом устоку, и наведе силом својом југ;
27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
27И као прахом засу их месом, и као песком морским птицама крилатим;
28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
28Побаца их сред логора њиховог, око шатора њихових.
29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
29И наједоше се и даде им шта су желели.
30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
30Али их још и не прође жеља, још беше јело у устима њиховим,
31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
31Гнев се Божји подиже на њих и помори најјаче међу њима, и младиће у Израиљу поби.
32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
32Преко свега тога још грешише, и не вероваше чудесима Његовим.
33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
33И пусти, те дани њихови пролазише узалуд, и године њихове у страху.
34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
34Кад их убијаше, онда притецаху к Њему, и обраћаху се и искаху Бога;
35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
35И помињаху да је Бог одбрана њихова, и Вишњи Избавитељ њихов.
36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
36Ласкаху Му устима својим, и језиком својим лагаху Му.
37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
37А срце њихово не беше Њему верно, и не беху тврди у завету Његовом.
38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
38Али Он беше милостив, и покриваше грех, и не помори их, често заустављаше гнев свој, и не подизаше све јарости своје.
39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
39Опомињаше се да су тело, ветар, који пролази и не враћа се.
40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
40Колико Га пута расрдише у пустињи, и увредише у земљи где се не живи!
41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
41Све наново кушаше Бога, и Свеца Израиљевог дражише.
42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
42Не сећаше се руке Његове и дана, у који их избави из невоље,
43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
43У који учини у Мисиру знаке своје и чудеса своја на пољу Соану;
44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
44И проврже у крв реке њихове и потоке њихове, да не могоше пити.
45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
45Посла на њих бубине да их кољу, и жабе да их море.
46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
46Летину њихову даде црву, и муку њихову скакавцима.
47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
47Винограде њихове поби градом, и смокве њихове сланом.
48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
48Граду предаде стоку њихову, и стада њихова муњи.
49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
49Посла на њих огњени гнев свој, јарост, срдњу и мржњу, чету злих анђела.
50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
50Равни стазу гневу свом, не чува душе њихове од смрти, и живот њихов предаде помору.
51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
51Поби све првенце у Мисиру, први пород по колибама Хамовим.
52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
52И поведе народ свој као овце, и води их као стадо преко пустиње.
53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
53Води их поуздано, и они се не бојаше, а непријатеље њихове затрпа море.
54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
54И доведе их на место светиње своје, на ову гору, коју задоби десница Његова.
55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
55Одагна испред лица њиховог народе; жребом раздели њихово достојање, и по шаторима њиховим насели колена Израиљева.
56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
56Али они кушаше и срдише Бога Вишњег и уредбе Његове не сачуваше.
57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
57Одусташе и одвргоше се, као и оци њихови, слагаше као рђав лук.
58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
58Увредише Га висинама својим, и идолима својим раздражише Га.
59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
59Бог чу и разгневи се и расрди се на Израиља веома.
60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
60Остави насеље своје у Силому, шатор, у коме живљаше с људима.
61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
61И оправи у ропство славу своју и красоту своју у руке непријатељеве.
62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
62И предаде мачу народ свој, и на достојање своје запламте се.
63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
63Младиће његове једе огањ, и девојкама његовим не певаше сватовских песама;
64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
64Свештеници његови падаше од мача, и удовице његове не плакаше.
65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
65Најпосле, као иза сна пробуди се Господ, прену се као јунак кад се напије вина.
66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
66И поби непријатеље своје с леђа, вечној срамоти предаде их.
67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
67И не хте шатор Јосифов, и колено Јефремово не изабра.
68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
68Него изабра колено Јудино, гору Сион, која Му омиле.
69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
69И сагради светињу своју као горње своје станове, и као земљу утврди је довека.
70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
70И изабра Давида, слугу свог, и узе га од торова овчијих,
71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
71И од дојилица доведе га да пасе народ Његов, Јакова, и наследство Његово, Израиља.
72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
72И он их пасе чистим срцем, и води их мудрим рукама.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.