Псальма 78
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
1Hear my teaching, my people. Turn your ears to the words of my mouth.
2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
2I will open my mouth in a parable. I will utter dark sayings of old,
3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
3which we have heard and known, and our fathers have told us.
4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
4We will not hide them from their children, telling to the generation to come the praises of the LORD, his strength, and his wondrous deeds that he has done.
5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
5For he established a covenant in Jacob, and appointed a teaching in Israel, which he commanded our fathers, that they should make them known to their children;
6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
6that the generation to come might know, even the children who should be born; who should arise and tell their children,
7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
7that they might set their hope in God, and not forget God’s deeds, but keep his commandments,
8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
8and might not be as their fathers— a stubborn and rebellious generation, a generation that didn’t make their hearts loyal, whose spirit was not steadfast with God.
9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
9The children of Ephraim, being armed and carrying bows, turned back in the day of battle.
10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
10They didn’t keep God’s covenant, and refused to walk in his law.
11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
11They forgot his doings, his wondrous deeds that he had shown them.
12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
12He did marvelous things in the sight of their fathers, in the land of Egypt, in the field of Zoan.
13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
13He split the sea, and caused them to pass through. He made the waters stand as a heap.
14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
14In the daytime he also led them with a cloud, and all night with a light of fire.
15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
15He split rocks in the wilderness, and gave them drink abundantly as out of the depths.
16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
16He brought streams also out of the rock, and caused waters to run down like rivers.
17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
17Yet they still went on to sin against him, to rebel against the Most High in the desert.
18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
18They tempted God in their heart by asking food according to their desire.
19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
19Yes, they spoke against God. They said, “Can God prepare a table in the wilderness?
20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
20Behold, he struck the rock, so that waters gushed out, and streams overflowed. Can he give bread also? Will he provide meat for his people?”
21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
21Therefore the LORD heard, and was angry. A fire was kindled against Jacob, anger also went up against Israel,
22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
22because they didn’t believe in God, and didn’t trust in his salvation.
23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
23Yet he commanded the skies above, and opened the doors of heaven.
24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
24He rained down manna on them to eat, and gave them food from the sky.
25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
25Man ate the bread of angels. He sent them food to the full.
26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
26He caused the east wind to blow in the sky. By his power he guided the south wind.
27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
27He also rained meat on them as the dust, winged birds as the sand of the seas.
28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
28He let them fall in the middle of their camp, around their habitations.
29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
29So they ate, and were well filled. He gave them their own desire.
30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
30They didn’t turn from their cravings. Their food was yet in their mouths,
31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
31when the anger of God went up against them, killed some of their strongest, and struck down the young men of Israel.
32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
32For all this they still sinned, and didn’t believe in his wondrous works.
33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
33Therefore he consumed their days in vanity, and their years in terror.
34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
34When he killed them, then they inquired after him. They returned and sought God earnestly.
35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
35They remembered that God was their rock, the Most High God, their redeemer.
36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
36But they flattered him with their mouth, and lied to him with their tongue.
37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
37For their heart was not right with him, neither were they faithful in his covenant.
38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
38But he, being merciful, forgave iniquity, and didn’t destroy them. Yes, many times he turned his anger away, and didn’t stir up all his wrath.
39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
39He remembered that they were but flesh, a wind that passes away, and doesn’t come again.
40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
40How often they rebelled against him in the wilderness, and grieved him in the desert!
41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
41They turned again and tempted God, and provoked the Holy One of Israel.
42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
42They didn’t remember his hand, nor the day when he redeemed them from the adversary;
43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
43how he set his signs in Egypt, his wonders in the field of Zoan,
44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
44he turned their rivers into blood, and their streams, so that they could not drink.
45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
45He sent among them swarms of flies, which devoured them; and frogs, which destroyed them.
46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
46He also gave their increase to the caterpillar, and their labor to the locust.
47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
47He destroyed their vines with hail, their sycamore fig trees with frost.
48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
48He also gave over their livestock to the hail, and their flocks to hot thunderbolts.
49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
49He threw on them the fierceness of his anger, wrath, indignation, and trouble, and a band of angels of evil.
50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
50He made a path for his anger. He didn’t spare their soul from death, but gave their life over to the pestilence,
51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
51and struck all the firstborn in Egypt, the chief of their strength in the tents of Ham.
52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
52But he led out his own people like sheep, and guided them in the wilderness like a flock.
53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
53He led them safely, so that they weren’t afraid, but the sea overwhelmed their enemies.
54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
54He brought them to the border of his sanctuary, to this mountain, which his right hand had taken.
55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
55He also drove out the nations before them, allotted them for an inheritance by line, and made the tribes of Israel to dwell in their tents.
56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
56Yet they tempted and rebelled against the Most High God, and didn’t keep his testimonies,
57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
57but turned back, and dealt treacherously like their fathers. They were twisted like a deceitful bow.
58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
58For they provoked him to anger with their high places, and moved him to jealousy with their engraved images.
59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
59When God heard this, he was angry, and greatly abhorred Israel,
60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
60so that he abandoned the tent of Shiloh, the tent which he placed among men,
61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
61and delivered his strength into captivity, his glory into the adversary’s hand.
62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
62He also gave his people over to the sword, and was angry with his inheritance.
63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
63Fire devoured their young men. Their virgins had no wedding song.
64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
64Their priests fell by the sword, and their widows couldn’t weep.
65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
65Then the Lord awakened as one out of sleep, like a mighty man who shouts by reason of wine.
66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
66He struck his adversaries backward. He put them to a perpetual reproach.
67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
67Moreover he rejected the tent of Joseph, and didn’t choose the tribe of Ephraim,
68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
68But chose the tribe of Judah, Mount Zion which he loved.
69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
69He built his sanctuary like the heights, like the earth which he has established forever.
70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
70He also chose David his servant, and took him from the sheepfolds;
71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
71from following the ewes that have their young, he brought him to be the shepherd of Jacob, his people, and Israel, his inheritance.
72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
72So he was their shepherd according to the integrity of his heart, and guided them by the skillfulness of his hands.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.