Псальма 78
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
1Give ear, O my people, to my instruction; listen to the words of my mouth.
2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
2I will open my mouth in parables; I will utter things hidden from the beginning,
3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
3that we have heard and known and our fathers have relayed to us.
4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
4We will not hide them from their children, but will declare to the next generation the praises of the LORD and His might, and the wonders He has performed.
5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
5For He established a testimony in Jacob and appointed a law in Israel, which He commanded our fathers to teach to their children,
6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
6that the coming generation would know them— even children yet to be born— to arise and tell their own children
7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
7that they should put their confidence in God, not forgetting His works, but keeping His commandments.
8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
8Then they will not be like their fathers, a stubborn and rebellious generation, whose heart was not loyal, whose spirit was not faithful to God.
9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
9The archers of Ephraim turned back on the day of battle.
10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
10They failed to keep God’s covenant and refused to live by His law.
11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
11They forgot what He had done, the wonders He had shown them.
12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
12He worked wonders before their fathers in the land of Egypt, in the region of Zoan.
13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
13He split the sea and brought them through; He set the waters upright like a wall.
14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
14He led them with a cloud by day and with a light of fire all night.
15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
15He split the rocks in the wilderness and gave them drink as abundant as the seas.
16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
16He brought streams from the stone and made water flow down like rivers.
17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
17But they continued to sin against Him, rebelling in the desert against the Most High.
18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
18They willfully tested God by demanding the food they craved.
19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
19They spoke against God, saying, “Can God really prepare a table in the wilderness?
20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
20When He struck the rock, water gushed out and torrents raged. But can He also give bread or supply His people with meat?”
21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
21Therefore the LORD heard and was filled with wrath; so a fire was kindled against Jacob, and His anger flared against Israel,
22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
22because they did not believe God or rely on His salvation.
23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
23Yet He commanded the clouds above and opened the doors of the heavens.
24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
24He rained down manna for them to eat; He gave them grain from heaven.
25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
25Man ate the bread of angels; He sent them food in abundance.
26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
26He stirred the east wind from the heavens and drove the south wind by His might.
27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
27He rained meat on them like dust, and winged birds like the sand of the sea.
28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
28He felled them in the midst of their camp, all around their dwellings.
29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
29So they ate and were well filled, for He gave them what they craved.
30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
30Yet before they had filled their desire, with the food still in their mouths,
31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
31God’s anger flared against them, and He put to death their strongest and subdued the young men of Israel.
32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
32In spite of all this, they kept on sinning; despite His wonderful works, they did not believe.
33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
33So He ended their days in futility, and their years in sudden terror.
34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
34When He slew them, they would seek Him; they repented and searched for God.
35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
35And they remembered that God was their Rock, that God Most High was their Redeemer.
36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
36But they deceived Him with their mouths, and lied to Him with their tongues.
37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
37Their hearts were disloyal to Him, and they were unfaithful to His covenant.
38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
38And yet He was compassionate; He forgave their iniquity and did not destroy them. He often restrained His anger and did not unleash His full wrath.
39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
39He remembered that they were but flesh, a passing breeze that does not return.
40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
40How often they disobeyed Him in the wilderness and grieved Him in the desert!
41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
41Again and again they tested God and provoked the Holy One of Israel.
42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
42They did not remember His power — the day He redeemed them from the adversary,
43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
43when He performed His signs in Egypt and His wonders in the fields of Zoan.
44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
44He turned their rivers to blood, and from their streams they could not drink.
45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
45He sent swarms of flies that devoured them, and frogs that devastated them.
46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
46He gave their crops to the grasshopper, the fruit of their labor to the locust.
47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
47He killed their vines with hailstones and their sycamore-figs with sleet.
48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
48He abandoned their cattle to the hail and their livestock to bolts of lightning.
49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
49He unleashed His fury against them, wrath, indignation, and calamity— a band of destroying angels.
50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
50He cleared a path for His anger; He did not spare them from death but delivered their lives to the plague.
51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
51He struck all the firstborn of Egypt, the virility in the tents of Ham.
52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
52He led out His people like sheep and guided them like a flock in the wilderness.
53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
53He led them safely, so they did not fear, but the sea engulfed their enemies.
54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
54He brought them to His holy land, to the mountain His right hand had acquired.
55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
55He drove out nations before them and apportioned their inheritance; He settled the tribes of Israel in their tents.
56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
56But they tested and disobeyed God Most High, for they did not keep His decrees.
57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
57They turned back and were faithless like their fathers, twisted like a faulty bow.
58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
58They enraged Him with their high places and provoked His jealousy with their idols.
59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
59On hearing it, God was furious and rejected Israel completely.
60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
60He abandoned the tabernacle of Shiloh, the tent He had pitched among men.
61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
61He delivered His strength to captivity, and His splendor to the hand of the adversary.
62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
62He surrendered His people to the sword because He was enraged by His heritage.
63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
63Fire consumed His young men, and their maidens were left without wedding songs.
64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
64His priests fell by the sword, but their widows could not lament.
65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
65Then the Lord awoke as from sleep, like a mighty warrior overcome by wine.
66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
66He beat back His foes; He put them to everlasting shame.
67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
67He rejected the tent of Joseph and refused the tribe of Ephraim.
68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
68But He chose the tribe of Judah, Mount Zion, which He loved.
69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
69He built His sanctuary like the heights, like the earth He has established forever.
70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
70He chose David His servant and took him from the sheepfolds;
71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
71from tending the ewes He brought him to be shepherd of His people Jacob, of Israel His inheritance.
72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
72So David shepherded them with integrity of heart and guided them with skillful hands.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.