Псальма 44
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Боже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна.
1Боже, својим ушима слушасмо, оци нам наши приповедаше дело које си учинио у њихово време, у старо време.
2Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив.
2Руком својом изгнао си народе, а њих посадио; искоренио си племена, а њих намножио.
3Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх.
3Јер не задобише земље својим мачем, нити им мишица њихова поможе, него Твоја десница и Твоја мишица, и светлост лица Твог, јер Ти беху омилели.
4Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!
4Боже, царе мој, Ти си онај исти, пошљи помоћ Јакову!
5Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.
5С Тобом ћемо избости непријатеље своје, и с именом Твојим изгазићемо оне који устају на нас.
6Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.
6Јер се не уздам у лук свој, нити ће ми мач мој помоћи.
7Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.
7Него ћеш нас Ти избавити од непријатеља наших, и ненавиднике наше посрамићеш.
8Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.
8Богом ћемо се хвалити сваки дан, и име Твоје славићемо довека.
9А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.
9Али сад си нас повргао и посрамио, и не идеш с војском нашом.
10Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.
10Обраћаш нас те бежимо испред непријатеља, и непријатељи нас наши харају.
11Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.
11Дао си нас као овце да нас једу, и по народима расејао си нас.
12Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.
12У бесцење си продао народ свој, и ниси му подигао цене.
13Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.
13Дао си нас на подсмех суседима нашим, да нам се ругају и срамоте нас који живе око нас.
14Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.
14Начинио си од нас причу у народа, гледајући нас машу главом туђинци.
15Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,
15Сваки је дан срамота моја преда мном, и стид је попао лице моје.
16Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.
16Од речи подсмевачевих и ругачевих, и од погледа непријатељевих и осветљивчевих.
17Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.
17Све ово снађе нас; али не заборависмо Тебе, нити преступисмо завет Твој.
18Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;
18Не одступи натраг срце наше, и стопе наше не зађоше с пута Твог.
19Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.
19Кад си нас био у земљи змајевској, и покривао нас сеном смртним,
20Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.
20Онда да бејасмо заборавили име Бога свог и подигли руке своје к Богу туђем,
21То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця.
21Не би ли Бог изнашао то? Јер Он зна тајне у срцу.
22Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.
22А убијају нас за Тебе сваки дан; с нама поступају као с овцама кланицама.
23Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.
23Устани, што спаваш, Господе! Пробуди се, немој одбацити засвагда.
24Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.
24Зашто кријеш лице своје? Заборављаш невољу и муку нашу?
25Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло.
25Душа наша паде у прах, тело је наше бачено на земљу.
26Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого!
26Устани, помоћи наша, и избави нас ради милости своје.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.