Псальма 44
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Боже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна.
1We have heard with our ears, O God, our fathers have told us, what work thou didst in their days, in the times of old.
2Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив.
2How thou didst drive out the heathen with thy hand, and plantedst them; how thou didst afflict the people, and cast them out.
3Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх.
3For they got not the land in possession by their own sword, neither did their own arm save them: but thy right hand, and thine arm, and the light of thy countenance, because thou hadst a favour unto them.
4Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!
4Thou art my King, O God: command deliverances for Jacob.
5Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.
5Through thee will we push down our enemies: through thy name will we tread them under that rise up against us.
6Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.
6For I will not trust in my bow, neither shall my sword save me.
7Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.
7But thou hast saved us from our enemies, and hast put them to shame that hated us.
8Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.
8In God we boast all the day long, and praise thy name for ever. Selah.
9А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.
9But thou hast cast off, and put us to shame; and goest not forth with our armies.
10Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.
10Thou makest us to turn back from the enemy: and they which hate us spoil for themselves.
11Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.
11Thou hast given us like sheep appointed for meat; and hast scattered us among the heathen.
12Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.
12Thou sellest thy people for nought, and dost not increase thy wealth by their price.
13Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.
13Thou makest us a reproach to our neighbours, a scorn and a derision to them that are round about us.
14Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.
14Thou makest us a byword among the heathen, a shaking of the head among the people.
15Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,
15My confusion is continually before me, and the shame of my face hath covered me,
16Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.
16For the voice of him that reproacheth and blasphemeth; by reason of the enemy and avenger.
17Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.
17All this is come upon us; yet have we not forgotten thee, neither have we dealt falsely in thy covenant.
18Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;
18Our heart is not turned back, neither have our steps declined from thy way;
19Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.
19Though thou hast sore broken us in the place of dragons, and covered us with the shadow of death.
20Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.
20If we have forgotten the name of our God, or stretched out our hands to a strange god;
21То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця.
21Shall not God search this out? for he knoweth the secrets of the heart.
22Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.
22Yea, for thy sake are we killed all the day long; we are counted as sheep for the slaughter.
23Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.
23Awake, why sleepest thou, O Lord? arise, cast us not off for ever.
24Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.
24Wherefore hidest thou thy face, and forgettest our affliction and our oppression?
25Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло.
25For our soul is bowed down to the dust: our belly cleaveth unto the earth.
26Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого!
26Arise for our help, and redeem us for thy mercies’ sake.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.