Псальма 44
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Lutherbibel 1912
1Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Боже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна.
1Eine Unterweisung der Kinder Korah, vorzusingen. Gott, wir haben's mit unsern Ohren gehört, unsre Väter haben's uns erzählt, was du getan hast zu ihren Zeiten vor alters.
2Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив.
2Du hast mit deiner Hand die Heiden vertrieben, aber sie hast du eingesetzt; du hast die Völker verderbt, aber sie hast du ausgebreitet.
3Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх.
3Denn sie haben das Land nicht eingenommen durch ihr Schwert, und ihr Arm half ihnen nicht, sondern deine Rechte, dein Arm und das Licht deines Angesichts; denn du hattest Wohlgefallen an ihnen.
4Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!
4Du, Gott, bist mein König, der du Jakob Hilfe verheißest.
5Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.
5Durch dich wollen wir unsre Feinde zerstoßen; in deinem Namen wollen wir untertreten, die sich wider uns setzen.
6Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.
6Denn ich verlasse mich nicht auf meinen Bogen, und mein Schwert kann mir nicht helfen;
7Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.
7sondern du hilfst uns von unsern Feinden und machst zu Schanden, die uns hassen.
8Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.
8Wir wollen täglich rühmen von Gott und deinem Namen danken ewiglich. (Sela.)
9А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.
9Warum verstößest du uns denn nun und lässest uns zu Schanden werden und ziehst nicht aus unter unserm Heer?
10Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.
10Du lässest uns fliehen vor unserm Feind, daß uns berauben, die uns hassen.
11Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.
11Du lässest uns auffressen wie Schafe und zerstreuest uns unter die Heiden.
12Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.
12Du verkaufst dein Volk umsonst und nimmst nichts dafür.
13Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.
13Du machst uns zur Schmach unsern Nachbarn, zum Spott und Hohn denen, die um uns her sind.
14Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.
14Du machst uns zum Beispiel unter den Heiden und daß die Völker das Haupt über uns schütteln.
15Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,
15Täglich ist meine Schmach vor mir, und mein Antlitz ist voller Scham,
16Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.
16daß ich die Schänder und Lästerer hören und die Feinde und Rachgierigen sehen muß.
17Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.
17Dies alles ist über uns gekommen; und wir haben doch dein nicht vergessen noch untreu in deinem Bund gehandelt.
18Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;
18Unser Herz ist nicht abgefallen noch unser Gang gewichen von deinem Weg,
19Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.
19daß du uns so zerschlägst am Ort der Schakale und bedeckst uns mit Finsternis.
20Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.
20Wenn wir des Namens unsers Gottes vergessen hätten und unsre Hände aufgehoben zum fremden Gott,
21То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця.
21würde das Gott nicht finden? Er kennt ja unsers Herzens Grund.
22Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.
22Denn wir werden ja um deinetwillen täglich erwürgt und sind geachtet wie Schlachtschafe.
23Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.
23Erwecke dich, Herr! Warum schläfst Du? Wache auf und verstoße uns nicht so gar!
24Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.
24Warum verbirgst du dein Antlitz, vergissest unsers Elends und unsrer Drangsal?
25Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло.
25Denn unsre Seele ist gebeugt zur Erde; unser Leib klebt am Erdboden.
26Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого!
26Mache dich auf, hilf uns und erlöse uns um deiner Güte willen!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.