Псальма 132

Kulish and Puluj Bible (1905)

Lutherbibel 1912

1Посходня пісня. Спогадай, Господи, Давида і всї скорби його.

1Ein Lied im höhern Chor. Gedenke, HERR, an David und all sein Leiden,

2Як він клявся Господеві, робив обітницю могучому Богу Якова:

2der dem HERRN schwur und gelobte dem Mächtigen Jakobs:

3„Не ввійду до шатра дому мого, не ляжу на постелї відпочити;

3“Ich will nicht in die Hütte meines Hauses gehen noch mich aufs Lager meines Bettes legen,

4Не дам спати очам моїм, нї дрімати повікам моїм,

4ich will meine Augen nicht schlafen lassen noch meine Augenlider schlummern,

5Поки не знайду для Господа оселї, дому для Бога Якова!‟

5bis ich eine Stätte finde für den HERRN, zur Wohnung des Mächtigen Jakobs.”

6Ось ми чували про неї в Ефратї, знайшли її на полях Яарських.

6Siehe, wir hörten von ihr in Ephratha; wir haben sie gefunden auf dem Felde des Waldes.

7Ходїмо, ввійдемо до дому його, поклонимось у підніжя ніг його!

7Wir wollen in seine Wohnung gehen und anbeten vor seinem Fußschemel.

8Встань, Господи, поступи на місце спокою твого, ти і скеня сили твоєї.

8HERR, mache dich auf zu deiner Ruhe, du und die Lade deiner Macht!

9Сьвященники твої нехай правдою зодягнуться, а угодники твої нехай торжествують!

9Deine Priester laß sich kleiden mit Gerechtigkeit und deine Heiligen sich freuen.

10Задля Давида, слуги твого, не відсилай від себе лице помазанця твого!

10Wende nicht weg das Antlitz deines Gesalbten um deines Knechtes David willen.

11Клявся Господь Давидові правдою, не відступить він від неї: З плоду тїла твого посаджу на твоїм престолї.

11Der HERR hat David einen wahren Eid geschworen, davon wird er sich nicht wenden: “Ich will dir auf deinen Stuhl setzen die Frucht deines Leibes.

12Коли сини твої хоронити муть заповіт мій і велїння мої, котрих навчу їх, то й сини їх по всї часи седїти муть на твоїм престолї.

12Werden deine Kinder meinen Bund halten und mein Zeugnis, das ich sie lehren werde, so sollen auch ihre Kinder auf deinem Stuhl sitzen ewiglich.”

13Бо Господь вибрав собі Сиона, бажав його собі за оселю.

13Denn der HERR hat Zion erwählt und hat Lust, daselbst zu wohnen.

14Ось місце мого вічного спокою; ту оселюся, бажав бо я того.

14“Dies ist meine Ruhe ewiglich, hier will ich wohnen; denn es gefällt mir wohl.

15Буду щедро благословити їду його, вбогих його хлїбом до сита нагодую.

15Ich will ihre Speise segnen und ihren Armen Brot genug geben.

16Сьвященників спасеннєм зодягну, і побожні люде його радуватись будуть.

16Ihre Priester will ich mit Heil kleiden, und ihre Heiligen sollen fröhlich sein.

17На тому місцї дам рости рогові Давида; я приготовив сьвітильника для помазанця мого.

17Daselbst soll aufgehen das Horn Davids; ich habe meinen Gesalbten eine Leuchte zugerichtet.

18Ворогів його соромом покрию, а на йому сияти ме корона його.

18Seine Feinde will ich mit Schanden kleiden; aber über ihm soll blühen seine Krone.”

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.