Псальма 10

Kulish and Puluj Bible (1905)

Lutherbibel 1912

1Чому, Господи, стоїш оддалеки, ховаєшся у час тїсноти?

1HERR, warum trittst du so ferne, verbirgst dich zur Zeit der Not?

2Бутою своєю лякає безбожник бідолашного; зловляться вони у підступах, що придумали їх.

2Weil der Gottlose Übermut treibt, muß der Elende leiden; sie hängen sich aneinander und erdenken böse Tücke.

3Бо чваниться безбожник ласощами душі своєї; і благословляє чоловіка захланного, він зневажає Господа.

3Denn der Gottlose rühmt sich seines Mutwillens, und der Geizige sagt dem Herrn ab und lästert ihn.

4В гордостї каже безбожник: Бог не буде слїдити; в него усе думка: нема Бога!

4Der Gottlose meint in seinem Stolz, er frage nicht darnach; in allen seinen Tücken hält er Gott für nichts.

5Всякого часу стелиться йому дорога; суди твої далеко від него; всїх ворогів своїх він сьміхом збуває.

5Er fährt fort mit seinem Tun immerdar; deine Gerichte sind ferne von ihm; er handelt trotzig mit allen seinen Feinden.

6Каже він в серцї своїм: не подамся; з роду в рід не буде для мене лиха.

6Er spricht in seinem Herzen: Ich werde nimmermehr darniederliegen; es wird für und für keine Not haben.

7Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель.

7Sein Mund ist voll Fluchens, Falschheit und Trugs; seine Zunge richtet Mühe und Arbeit an.

8Він ійде на засїдки край осель; у сховисках вбиває він невинного; він пасе очима за нещасним,

8Er sitzt und lauert in den Dörfern; er erwürgt die Unschuldigen heimlich; seine Augen spähen nach dem Armen.

9Чигає по закутках, як лев в гущавинї; чигає, щоб нужденного запопасти; хапає нещасного, й тягне в сїти свої.

9Er lauert im Verborgenen wie ein Löwe in der Höhle; er lauert, daß er den Elenden erhasche, und er hascht ihn, wenn er ihn in sein Netz zieht.

10Він припадає ниць до землї, притаюється, і нещасні гинуть від когтїв його.

10Er zerschlägt und drückt nieder und stößt zu Boden den Armen mit Gewalt.

11Говорить в серцї своїм: Бог забуває, закриває лице своє, не побачить нїколи!

11Er spricht in seinem Herzen: Gott hat's vergessen; er hat sein Antlitz verborgen, er wird's nimmermehr sehen.

12Встань, Господи Боже, піднеси руку твою, не забудь нужденних!

12Stehe auf, HERR; Gott, erhebe deine Hand; vergiß der Elenden nicht!

13Чому зневажає Бога безбожник, кажучи в серцї своїм: ти не будеш доходити?

13Warum soll der Gottlose Gott lästern und in seinem Herzen sprechen: Du fragest nicht darnach?

14Ти бачив, бо ти поглядаєш на тїсноту й муку, щоб віддати рукою твоєю; на тебе вповає нещасний, ти єси поміч сиротинї.

14Du siehest ja, denn du schauest das Elend und den Jammer; es steht in deinen Händen. Die Armen befehlens's dir; du bist der Waisen Helfer.

15Переломи руку безбожникові, а за ледачими вчинками злюки слїди, аж поки вже нїчого не знайдеш.

15Zerbrich den Arm des Gottlosen und suche heim das Böse, so wird man sein gottlos Wesen nimmer finden.

16Господь царь на віки вічні; народи щезають із землї його.

16Der HERR ist König immer und ewiglich; die Heiden müssen aus seinem Land umkommen.

17Господи! Ти почув бажання смиренних; покріпив серце їх, і прихилив ухо твоє,

17Das Verlangen der Elenden hörst du, HERR; ihr Herz ist gewiß, daß dein Ohr darauf merket,

18Щоб судити правду сиротинї і пригнобленому, щоб чоловік, що із землї взявся, не лякав більше.

18daß du Recht schaffest dem Waisen und Armen, daß der Mensch nicht mehr trotze auf Erden.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.