Псальма 102
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Lutherbibel 1912
1Молитва нужденного, що, униваючи серцем, виливає жаль свій перед Господом. Господи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій!
1Ein Gebet des Elenden, so er betrübt ist und seine Klage vor dem HERRN ausschüttet. HERR, höre mein Gebet und laß mein Schreien zu dir kommen!
2Не ховай лиця твого в день тїсноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене.
2Verbirg dein Antlitz nicht vor mir in der Not, neige deine Ohren zu mir; wenn ich dich anrufe, so erhöre mich bald!
3Бо днї мої, як дим, улїтають, і костї мої, як у жарі, тлїють.
3Denn meine Tage sind vergangen wie ein Rauch, und meine Gebeine sind verbrannt wie ein Brand.
4Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хлїб мій їсти.
4Mein Herz ist geschlagen und verdorrt wie Gras, daß ich auch vergesse, mein Brot zu essen.
5Від голосу мого стогнання пристали костї мої до тїла.
5Mein Gebein klebt an meinem Fleisch vor Heulen und Seufzen.
6Я, мов пеликан в пустинї, мов сова на руїнах.
6Ich bin wie eine Rohrdommel in der Wüste; ich bin gleich wie ein Käuzlein in den verstörten Stätten.
7Не сплю і став, як одинока пташина на криші.
7Ich wache und bin wie ein einsamer Vogel auf dem Dache.
8Цїлий день кепкують з мене вороги мої; кленуться мною ті, що проти мене лютують.
8Täglich schmähen mich meine Feinde; und die mich verspotten, schwören bei mir.
9Попіл став для мене хлїбом, а напиток мій з сльозами мішаю,
9Denn ich esse Asche wie Brot und mische meinen Trank mit Weinen
10Задля гнїву твого і яростї твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене.
10vor deinem Drohen und Zorn, daß du mich aufgehoben und zu Boden gestoßen hast.
11Днї мої, як тїнь зникають, і як трава я сохну.
11Meine Tage sind dahin wie Schatten, und ich verdorre wie Gras.
12Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід.
12Du aber, HERR, bleibst ewiglich und dein Gedächtnis für und für.
13Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час.
13Du wollest dich aufmachen und über Zion erbarmen; denn es ist Zeit, daß du ihr gnädig seist, und die Stunde ist gekommen.
14Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його.
14Denn deine Knechte wollten gerne, daß sie gebaut würde, und sähen gerne, daß ihre Steine und Kalk zugerichtet würden,
15І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всї царі землї.
15daß die Heiden den Namen des HERRN fürchten und alle Könige auf Erden dein Ehre,
16Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй.
16daß der HERR Zion baut und erscheint in seiner Ehre.
17Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує.
17Er wendet sich zum Gebet der Verlassenen und verschmäht ihr Gebet nicht.
18Буде се написано для будучих потомків; і нарід наново сотворений буде Господа хвалити.
18Das werde geschrieben auf die Nachkommen; und das Volk, das geschaffen soll werden, wird den HERRN loben.
19Він бо глянув з висоти сьвятинї своєї, Господь споглянув з неба на землю,
19Denn er schaut von seiner heiligen Höhe, und der HERR sieht vom Himmel auf die Erde,
20Щоб почути стогнаннє невільника, щоб розкувати дїтей смертї.
20daß er das Seufzen des Gefangenen höre und losmache die Kinder des Todes,
21Щоб звіщали імя його на Сионї і хвалу його в Ерусалимі,
21auf daß sie zu Zion predigen den Namen des HERRN und sein Lob zu Jerusalem,
22Коли разом зберуться народи і царства, щоб Господеві служити.
22wenn die Völker zusammenkommen und die Königreiche, dem HERRN zu dienen.
23Він змучив в дорозї силу мою; вкоротив днї мої.
23Er demütigt auf dem Wege meine Kraft; er verkürzt meine Tage.
24Я сказав: Боже мій, не возьми мене в половинї днїв моїх! Від роду до роду лїта твої!
24Ich sage: Mein Gott, nimm mich nicht weg in der Hälfte meiner Tage! Deine Jahre währen für und für.
25З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса — твориво рук твоїх.
25Du hast vormals die Erde gegründet, und die Himmel sind deiner Hände Werk.
26Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться.
26Sie werden vergehen, aber du bleibest. Sie werden veralten wie ein Gewand; sie werden verwandelt wie ein Kleid, wenn du sie verwandeln wirst.
27Ти ж все той самий, і лїтам твоїм нема кінця.
27Du aber bleibest, wie du bist, und deine Jahre nehmen kein Ende.
28Сини слугів твоїх будуть жити, і насїннє їх не загине перед тобою.
28Die Kinder deiner Knechte werden bleiben, und ihr Same wird vor dir gedeihen.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.