Псальма 102
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
1Молитва нужденного, що, униваючи серцем, виливає жаль свій перед Господом. Господи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій!
1(102-1) A Prayer of the afflicted, when he fainteth, and poureth out his complaint before the LORD. (102-2) O LORD, hear my prayer, and let my cry come unto Thee.
2Не ховай лиця твого в день тїсноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене.
2(102-3) Hide not Thy face from me in the day of my distress; incline Thine ear unto me; in the day when I call answer me speedily.
3Бо днї мої, як дим, улїтають, і костї мої, як у жарі, тлїють.
3(102-4) For my days are consumed like smoke, and my bones are burned as a hearth.
4Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хлїб мій їсти.
4(102-5) My heart is smitten like grass, and withered; for I forget to eat my bread.
5Від голосу мого стогнання пристали костї мої до тїла.
5(102-6) By reason of the voice of my sighing my bones cleave to my flesh.
6Я, мов пеликан в пустинї, мов сова на руїнах.
6(102-7) I am like a pelican of the wilderness; I am become as an owl of the waste places.
7Не сплю і став, як одинока пташина на криші.
7(102-8) I watch, and am become like a sparrow that is alone upon the housetop.
8Цїлий день кепкують з мене вороги мої; кленуться мною ті, що проти мене лютують.
8(102-9) Mine enemies taunt me all the day; they that are mad against me do curse by me.
9Попіл став для мене хлїбом, а напиток мій з сльозами мішаю,
9(102-10) For I have eaten ashes like bread, and mingled my drink with weeping,
10Задля гнїву твого і яростї твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене.
10(102-11) Because of Thine indignation and Thy wrath; for Thou hast taken me up, and cast me away.
11Днї мої, як тїнь зникають, і як трава я сохну.
11(102-12) My days are like a lengthening shadow; and I am withered like grass.
12Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід.
12(102-13) But Thou, O LORD, sittest enthroned for ever; and Thy name is unto all generations.
13Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час.
13(102-14) Thou wilt arise, and have compassion upon Zion; for it is time to be gracious unto her, for the appointed time is come.
14Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його.
14(102-15) For Thy servants take pleasure in her stones, and love her dust.
15І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всї царі землї.
15(102-16) So the nations will fear the name of the LORD, and all the kings of the earth Thy glory;
16Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй.
16(102-17) When the LORD hath built up Zion, when He hath appeared in His glory;
17Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує.
17(102-18) When He hath regarded the prayer of the destitute, and hath not despised their prayer.
18Буде се написано для будучих потомків; і нарід наново сотворений буде Господа хвалити.
18(102-19) This shall be written for the generation to come; and a people which shall be created shall praise the LORD.
19Він бо глянув з висоти сьвятинї своєї, Господь споглянув з неба на землю,
19(102-20) For He hath looked down from the height of His sanctuary; from heaven did the LORD behold the earth;
20Щоб почути стогнаннє невільника, щоб розкувати дїтей смертї.
20(102-21) To hear the groaning of the prisoner; to loose those that are appointed to death;
21Щоб звіщали імя його на Сионї і хвалу його в Ерусалимі,
21(102-22) That men may tell of the name of the LORD in Zion, and His praise in Jerusalem;
22Коли разом зберуться народи і царства, щоб Господеві служити.
22(102-23) When the peoples are gathered together, and the kingdoms, to serve the LORD.
23Він змучив в дорозї силу мою; вкоротив днї мої.
23(102-24) He weakened my strength in the way; He shortened my days.
24Я сказав: Боже мій, не возьми мене в половинї днїв моїх! Від роду до роду лїта твої!
24(102-25) I say: 'O my God, take me not away in the midst of my days, Thou whose years endure throughout all generations.
25З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса — твориво рук твоїх.
25(102-26) Of old Thou didst lay the foundation of the earth; and the heavens are the work of Thy hands.
26Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться.
26(102-27) They shall perish, but Thou shalt endure; yea, all of them shall wax old like a garment; as a vesture shalt Thou change them, and they shall pass away;
27Ти ж все той самий, і лїтам твоїм нема кінця.
27(102-28) But Thou art the selfsame, and Thy years shall have no end.
28Сини слугів твоїх будуть жити, і насїннє їх не загине перед тобою.
28(102-29) The children of Thy servants shall dwell securely, and their seed shall be established before Thee.'
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.