Псальма 106
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Lutherbibel 1912
1Хвалїте Господа! Прославляйте Господа, він бо благий, бо милість його по віки!
1Halleluja! Danket dem HERRN; denn er ist freundlich, und seine Güte währet ewiglich.
2Хто виповість великі дїла Божі, звістить всю хвалу його?
2Wer kann die großen Taten des HERRN ausreden und alle seine löblichen Werke preisen?
3Щасливий, хто за правосуддє дбає, і всякого часу творить справедливість!
3Wohl denen, die das Gebot halten und tun immerdar recht!
4Спогадай мене, Господи, з благоволеннєм до народу твого! Завитай в мене з спасеннєм твоїм!
4HERR, gedenke mein nach der Gnade, die du dem Volk verheißen hast; beweise uns deine Hilfe,
5Щоб побачити щасну долю вибраних твоїх, звеселитись радощами народу твого, хвалитись наслїддєм твоїм.
5daß wir sehen mögen die Wohlfahrt deiner Auserwählten und uns freuen, daß es deinem Volk wohl geht, und uns rühmen mit deinem Erbteil.
6Ми согрішили, як і батьки наші, жили не по правдї, творили беззаконнє.
6Wir haben gesündigt samt unsern Vätern; wir haben mißgehandelt und sind gottlos gewesen.
7Батьки наші в Египтї не зрозуміли чудес твоїх, не памятали про багацтво милосердя твого, і були впертими коло моря, коло Червоного моря.
7Unsre Väter in Ägypten wollten deine Wunder nicht verstehen; sie gedachten nicht an deine große Güte und waren ungehorsam am Meer, am Schilfmeer.
8Але він спас їх задля імя свого, щоб явити потугу свою.
8Er half ihnen aber um seines Namens willen, daß er seine Macht bewiese.
9І кликнув він на Червоне море, й висохло; і велїв їм переходити безоднї, як степи.
9Und er schalt das Schilfmeer: da ward's trocken, und führte sie durch die Tiefen wie in einer Wüste
10І вислобонив їх з руки ненависника, і визволив їх з руки ворога.
10und half ihnen von der Hand des, der sie haßte, und erlöste sie von der Hand des Feindes;
11Води покрили гнобителїв їх, нї один з них не остався.
11und die Wasser ersäuften ihre Widersacher, daß nicht einer übrig blieb.
12Тодї повірили вони словам його, засьпівали хвалу йому.
12Da glaubten sie an seine Worte und sangen sein Lob.
13Та скоро забули дїла його, не чекали на присуд його.
13Aber sie vergaßen bald seiner Werke; sie warteten nicht auf seinen Rat.
14Забаглось їм ласощів в пустинї, і стали скушати Бога в пустинї.
14Und sie wurden lüstern in der Wüste und versuchten Gott in der Einöde.
15Тодї дав їм, чого бажали, але післав знуреннє душам їх.
15Er aber gab ihnen ihre Bitte und sandte ihnen genug, bis ihnen davor ekelte.
16І позавидували вони в таборі Мойсейові, і Ааронові, сьвятому в Господа.
16Und sie empörten sich wider Mose im Lager, wider Aaron, den Heiligen des HERRN.
17Розступилась земля, і проковтнула Датана, і покрила ватагу Авирама.
17Die Erde tat sich auf und verschlang Dathan und deckte zu die Rotte Abirams,
18І бухнув огонь під ватагою, і поломя пожерло беззаконних.
18und Feuer ward unter ihrer Rotte angezündet, die Flamme verbrannte die Gottlosen.
19Вони зробили тельця коло Гореба-гори, і покланялись перед литим творищем.
19Sie machten ein Kalb am Horeb und beteten an das gegossene Bild
20І заміняли славу свою за подобу бика, що травою годується.
20und verwandelten ihre Ehre in ein Gleichnis eines Ochsen, der Gras frißt.
21Вони забули Бога, спасителя свого, що сотворив велике дїло в Египтї,
21Sie vergaßen Gottes, ihres Heilands, der so große Dinge in Ägypten getan hatte,
22Чудеса в країнї Хама, страшне дїло на Червоному морі.
22Wunder im Lande Hams und schreckliche Werke am Schilfmeer.
23Тодї сказав він, що запропастив би їх, якби Мойсей, вибраний його, не стояв перед ним над проваллю, щоб відхилити ярість його від погибелї.
23Und er sprach, er wolle sie vertilgen, wo nicht Mose, sein Auserwählter, in den Riß getreten wäre vor ihm, seinen Grimm abzuwenden, auf daß er sie nicht gar verderbte.
24Потім відріклися землї благословенної, не повірили слову його;
24und sie verachteten das liebe Land, sie glaubten seinem Wort nicht
25Нарікали в шатрах своїх, на голос Господа не зважали.
25und murrten in ihren Hütten; sie gehorchten der Stimme des HERRN nicht.
26Тодї, піднявши руку свою, поклявся, що трупом положить їх в пустинї,
26Und er hob auf seine Hand wider sie, daß er sie niederschlüge in der Wüste
27І повалить потомство їх під ярмо народів і розсипле їх по землях.
27und würfe ihren Samen unter die Heiden und zerstreute sie in die Länder.
28Пристали вони до Баал-Пегора, й їли жертви мертвих ідолів.
28Und sie hingen sich an den Baal-Peor und aßen von den Opfern der toten Götzen
29Прогнївили Бога дїлами своїми; і спала на них кара.
29und erzürnten ihn mit ihrem Tun; da brach auch die Plage unter sie.
30Тодї Пинегас, зробивши суд, умилосердив Бога, і кара минула.
30Da trat Pinehas herzu und schlichtete die Sache; da ward der Plage gesteuert.
31І полїчено йому се за справедливість з роду в рід аж по віки.
31Das ward ihm gerechnet zur Gerechtigkeit für und für ewiglich.
32Ще прогнївили Бога над водами Мериви; і задля них дізнав Мойсей лиха.
32Und sie erzürnten ihn am Haderwasser, und Mose ging es übel um ihretwillen.
33Бо так допекли серцю його, що нерозважно говорив устами.
33Denn sie betrübten ihm sein Herz, daß ihm etliche Worte entfuhren.
34Вони не знищили народів, про котрих говорив їм Господь;
34Auch vertilgten sie die Völker nicht, wie sie doch der HERR geheißen hatte;
35Але помішались з народами, і навчились звичаїв їх.
35sondern sie mengten sich unter die Heiden und lernten derselben Werke
36Почали служити божищам їх, котрі для них сїткою стались.
36und dienten ihren Götzen; die wurden ihnen zum Fallstrick.
37Синів своїх і дочок своїх в жертву бісам приносили;
37Und sie opferten ihre Söhne und ihre Töchter den Teufeln
38Проливали кров невинну, кров синів своїх і дочок своїх, що жертвували їх божищам Канаанським; і осквернилась земля від крові.
38und vergossen unschuldig Blut, das Blut ihrer Söhne und ihrer Töchter, die sie opferten den Götzen Kanaans, daß das Land mit Blutschulden befleckt ward;
39І опоганили себе дїлами своїми, і творили блуд починками своїми.
39und verunreinigten sich mit ihren Werken und wurden abgöttisch mit ihrem Tun.
40Тодї запалав гнїв Господа на нарід його, і зʼогидїло йому наслїддє його;
40Da ergrimmte der Zorn des HERRN über sein Volk, und er gewann einen Greuel an seinem Erbe
41Віддав їх в руки народам, і їх ненавидники панували над ними.
41und gab sie in die Hände der Heiden, daß über sie herrschten, die ihnen gram waren.
42Вороги їх гнобили їх, і вони були поневолені під рукою їх.
42Und ihre Feinde ängsteten sie; und sie wurden gedemütigt unter ihre Hände.
43Часто спасав він їх; вони ж гнївили його радою своєю, і падали за несправедливість свою.
43Er errettete sie oftmals; aber sie erzürnten ihn mit ihrem Vornehmen und wurden wenig um ihrer Missetat willen.
44Але він зглянув на їх неволю, як почув моленнє їх;
44Und er sah ihre Not an, da er ihre Klage hörte,
45І згадав він заповіт свій з ними, і жаль йому стало по великостї милосердя його.
45und gedachte an seinen Bund, den er mit ihnen gemacht hatte; und es reute ihn nach seiner großen Güte,
46І дав їм знайти милосердє в усїх, що в полон їх забрали.
46und er ließ sie zur Barmherzigkeit kommen vor allen, die sie gefangen hatten.
47Спаси нас, Господи Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти сьвяте імя твоє, і хвалитись славою тоєю. Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Аллилуя!
47Hilf uns, HERR, unser Gott, und bringe uns zusammen aus den Heiden, daß wir danken deinem heiligen Namen und rühmen dein Lob.
no verse 48 in this text
48Gelobet sei der HERR, der Gott Israels, von Ewigkeit zu Ewigkeit, und alles Volk spreche: Amen, halleluja!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.