Псальма 106
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Хвалїте Господа! Прославляйте Господа, він бо благий, бо милість його по віки!
1Praise ye the LORD . O give thanks unto the LORD ; for he is good: for his mercy endureth for ever.
2Хто виповість великі дїла Божі, звістить всю хвалу його?
2Who can utter the mighty acts of the LORD ? who can shew forth all his praise?
3Щасливий, хто за правосуддє дбає, і всякого часу творить справедливість!
3Blessed are they that keep judgment, and he that doeth righteousness at all times.
4Спогадай мене, Господи, з благоволеннєм до народу твого! Завитай в мене з спасеннєм твоїм!
4Remember me, O LORD , with the favour that thou bearest unto thy people: O visit me with thy salvation;
5Щоб побачити щасну долю вибраних твоїх, звеселитись радощами народу твого, хвалитись наслїддєм твоїм.
5That I may see the good of thy chosen, that I may rejoice in the gladness of thy nation, that I may glory with thine inheritance.
6Ми согрішили, як і батьки наші, жили не по правдї, творили беззаконнє.
6We have sinned with our fathers, we have committed iniquity, we have done wickedly.
7Батьки наші в Египтї не зрозуміли чудес твоїх, не памятали про багацтво милосердя твого, і були впертими коло моря, коло Червоного моря.
7Our fathers understood not thy wonders in Egypt; they remembered not the multitude of thy mercies; but provoked him at the sea, even at the Red sea.
8Але він спас їх задля імя свого, щоб явити потугу свою.
8Nevertheless he saved them for his name’s sake, that he might make his mighty power to be known.
9І кликнув він на Червоне море, й висохло; і велїв їм переходити безоднї, як степи.
9He rebuked the Red sea also, and it was dried up: so he led them through the depths, as through the wilderness.
10І вислобонив їх з руки ненависника, і визволив їх з руки ворога.
10And he saved them from the hand of him that hated them , and redeemed them from the hand of the enemy.
11Води покрили гнобителїв їх, нї один з них не остався.
11And the waters covered their enemies: there was not one of them left.
12Тодї повірили вони словам його, засьпівали хвалу йому.
12Then believed they his words; they sang his praise.
13Та скоро забули дїла його, не чекали на присуд його.
13They soon forgat his works; they waited not for his counsel:
14Забаглось їм ласощів в пустинї, і стали скушати Бога в пустинї.
14But lusted exceedingly in the wilderness, and tempted God in the desert.
15Тодї дав їм, чого бажали, але післав знуреннє душам їх.
15And he gave them their request; but sent leanness into their soul.
16І позавидували вони в таборі Мойсейові, і Ааронові, сьвятому в Господа.
16They envied Moses also in the camp, and Aaron the saint of the LORD .
17Розступилась земля, і проковтнула Датана, і покрила ватагу Авирама.
17The earth opened and swallowed up Dathan, and covered the company of Abiram.
18І бухнув огонь під ватагою, і поломя пожерло беззаконних.
18And a fire was kindled in their company; the flame burned up the wicked.
19Вони зробили тельця коло Гореба-гори, і покланялись перед литим творищем.
19They made a calf in Horeb, and worshipped the molten image.
20І заміняли славу свою за подобу бика, що травою годується.
20Thus they changed their glory into the similitude of an ox that eateth grass.
21Вони забули Бога, спасителя свого, що сотворив велике дїло в Египтї,
21They forgat God their saviour, which had done great things in Egypt;
22Чудеса в країнї Хама, страшне дїло на Червоному морі.
22Wondrous works in the land of Ham, and terrible things by the Red sea.
23Тодї сказав він, що запропастив би їх, якби Мойсей, вибраний його, не стояв перед ним над проваллю, щоб відхилити ярість його від погибелї.
23Therefore he said that he would destroy them, had not Moses his chosen stood before him in the breach, to turn away his wrath, lest he should destroy them .
24Потім відріклися землї благословенної, не повірили слову його;
24Yea, they despised the pleasant land, they believed not his word:
25Нарікали в шатрах своїх, на голос Господа не зважали.
25But murmured in their tents, and hearkened not unto the voice of the LORD .
26Тодї, піднявши руку свою, поклявся, що трупом положить їх в пустинї,
26Therefore he lifted up his hand against them, to overthrow them in the wilderness:
27І повалить потомство їх під ярмо народів і розсипле їх по землях.
27To overthrow their seed also among the nations, and to scatter them in the lands.
28Пристали вони до Баал-Пегора, й їли жертви мертвих ідолів.
28They joined themselves also unto Baal-peor, and ate the sacrifices of the dead.
29Прогнївили Бога дїлами своїми; і спала на них кара.
29Thus they provoked him to anger with their inventions: and the plague brake in upon them.
30Тодї Пинегас, зробивши суд, умилосердив Бога, і кара минула.
30Then stood up Phinehas, and executed judgment: and so the plague was stayed.
31І полїчено йому се за справедливість з роду в рід аж по віки.
31And that was counted unto him for righteousness unto all generations for evermore.
32Ще прогнївили Бога над водами Мериви; і задля них дізнав Мойсей лиха.
32They angered him also at the waters of strife, so that it went ill with Moses for their sakes:
33Бо так допекли серцю його, що нерозважно говорив устами.
33Because they provoked his spirit, so that he spake unadvisedly with his lips.
34Вони не знищили народів, про котрих говорив їм Господь;
34They did not destroy the nations, concerning whom the LORD commanded them:
35Але помішались з народами, і навчились звичаїв їх.
35But were mingled among the heathen, and learned their works.
36Почали служити божищам їх, котрі для них сїткою стались.
36And they served their idols: which were a snare unto them.
37Синів своїх і дочок своїх в жертву бісам приносили;
37Yea, they sacrificed their sons and their daughters unto devils,
38Проливали кров невинну, кров синів своїх і дочок своїх, що жертвували їх божищам Канаанським; і осквернилась земля від крові.
38And shed innocent blood, even the blood of their sons and of their daughters, whom they sacrificed unto the idols of Canaan: and the land was polluted with blood.
39І опоганили себе дїлами своїми, і творили блуд починками своїми.
39Thus were they defiled with their own works, and went a whoring with their own inventions.
40Тодї запалав гнїв Господа на нарід його, і зʼогидїло йому наслїддє його;
40Therefore was the wrath of the LORD kindled against his people, insomuch that he abhorred his own inheritance.
41Віддав їх в руки народам, і їх ненавидники панували над ними.
41And he gave them into the hand of the heathen; and they that hated them ruled over them.
42Вороги їх гнобили їх, і вони були поневолені під рукою їх.
42Their enemies also oppressed them, and they were brought into subjection under their hand.
43Часто спасав він їх; вони ж гнївили його радою своєю, і падали за несправедливість свою.
43Many times did he deliver them; but they provoked him with their counsel, and were brought low for their iniquity.
44Але він зглянув на їх неволю, як почув моленнє їх;
44Nevertheless he regarded their affliction, when he heard their cry:
45І згадав він заповіт свій з ними, і жаль йому стало по великостї милосердя його.
45And he remembered for them his covenant, and repented according to the multitude of his mercies.
46І дав їм знайти милосердє в усїх, що в полон їх забрали.
46He made them also to be pitied of all those that carried them captives.
47Спаси нас, Господи Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти сьвяте імя твоє, і хвалитись славою тоєю. Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Аллилуя!
47Save us, O LORD our God, and gather us from among the heathen, to give thanks unto thy holy name, and to triumph in thy praise.
no verse 48 in this text
48Blessed be the LORD God of Israel from everlasting to everlasting: and let all the people say, Amen. Praise ye the LORD .
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.