Псальма 69
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Проводиреві хора: На Шошанїм. Давидова. Спаси мене, Боже, бо повідь займає душу мою!
1Save me, O God; for the waters are come in unto my soul.
2Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене.
2I sink in deep mire, where there is no standing: I am come into deep waters, where the floods overflow me.
3Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого.
3I am weary of my crying: my throat is dried: mine eyes fail while I wait for my God.
4Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусїв я дати.
4They that hate me without a cause are more than the hairs of mine head: they that would destroy me, being mine enemies wrongfully, are mighty: then I restored that which I took not away.
5Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою.
5O God, thou knowest my foolishness; and my sins are not hid from thee.
6Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля!
6Let not them that wait on thee, O Lord GOD of hosts, be ashamed for my sake: let not those that seek thee be confounded for my sake, O God of Israel.
7Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє!
7Because for thy sake I have borne reproach; shame hath covered my face.
8Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї.
8I am become a stranger unto my brethren, and an alien unto my mother’s children.
9Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене.
9For the zeal of thine house hath eaten me up; and the reproaches of them that reproached thee are fallen upon me.
10Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу.
10When I wept, and chastened my soul with fasting, that was to my reproach.
11Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою.
11I made sackcloth also my garment; and I became a proverb to them.
12Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку.
12They that sit in the gate speak against me; and I was the song of the drunkards.
13Я ж, Господи, — молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого!
13But as for me, my prayer is unto thee, O LORD , in an acceptable time: O God, in the multitude of thy mercy hear me, in the truth of thy salvation.
14Витягни мене з болота, не дай менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод.
14Deliver me out of the mire, and let me not sink: let me be delivered from them that hate me, and out of the deep waters.
15Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх.
15Let not the waterflood overflow me, neither let the deep swallow me up, and let not the pit shut her mouth upon me.
16Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого.
16Hear me, O LORD ; for thy lovingkindness is good: turn unto me according to the multitude of thy tender mercies.
17І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро!
17And hide not thy face from thy servant; for I am in trouble: hear me speedily.
18Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх!
18Draw nigh unto my soul, and redeem it: deliver me because of mine enemies.
19Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою.
19Thou hast known my reproach, and my shame, and my dishonour: mine adversaries are all before thee.
20Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.
20Reproach hath broken my heart; and I am full of heaviness: and I looked for some to take pity, but there was none; and for comforters, but I found none.
21До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.
21They gave me also gall for my meat; and in my thirst they gave me vinegar to drink.
22Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться.
22Let their table become a snare before them: and that which should have been for their welfare, let it become a trap.
23Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться.
23Let their eyes be darkened, that they see not; and make their loins continually to shake.
24Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх!
24Pour out thine indignation upon them, and let thy wrathful anger take hold of them.
25Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого!
25Let their habitation be desolate; and let none dwell in their tents.
26Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх.
26For they persecute him whom thou hast smitten; and they talk to the grief of those whom thou hast wounded.
27Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою.
27Add iniquity unto their iniquity: and let them not come into thy righteousness.
28Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними!
28Let them be blotted out of the book of the living, and not be written with the righteous.
29Я ж бідний і горе менї; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене!
29But I am poor and sorrowful: let thy salvation, O God, set me up on high.
30Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою.
30I will praise the name of God with a song, and will magnify him with thanksgiving.
31Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями.
31This also shall please the LORD better than an ox or bullock that hath horns and hoofs.
32Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше!
32The humble shall see this, and be glad: and your heart shall live that seek God.
33Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю.
33For the LORD heareth the poor, and despiseth not his prisoners.
34Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить.
34Let the heaven and earth praise him, the seas, and every thing that moveth therein.
35Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину.
35For God will save Zion, and will build the cities of Judah: that they may dwell there, and have it in possession.
36І потомство слуг його мати ме наслїддє; і хто любить імя його, жити ме там.
36The seed also of his servants shall inherit it: and they that love his name shall dwell therein.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.