Псальма 69
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Diodati Bibbia 1885
1Проводиреві хора: На Шошанїм. Давидова. Спаси мене, Боже, бо повідь займає душу мою!
1SALVAMI, o Dio; Perciocchè le acque son pervenute infino all'anima.
2Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене.
2Io sono affondato in un profondo pantano, Ove non vi è luogo da fermare il piè ; Io son giunto alle profondità dell'acqua, e la corrente m'inonda.
3Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого.
3Io sono stanco di gridare, io ho la gola asciutta; Gli occhi mi son venuti meno, aspettando l'Iddio mio.
4Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусїв я дати.
4Quelli che mi odiano senza cagione Sono in maggior numero che i capelli del mio capo; Quelli che mi disertano, e che mi sono nemici a torto, si fortificano; Ecco là, io ho renduto ciò che non aveva rapito.
5Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою.
5O Dio, tu conosci la mia follia; E le mie colpe non ti sono occulte.
6Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля!
6O Signore, Dio degli eserciti, Quelli che sperano in te non sieno confusi per cagion di me; Quelli che ti cercano non sieno svergognati per me, O Dio d'Israele.
7Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє!
7Perciocchè per l'amor di te io soffro vituperio; Vergogna mi ha coperta la faccia.
8Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї.
8Io son divenuto strano a' miei fratelli, E forestiere a' figliuoli di mia madre.
9Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене.
9Perciocchè lo zelo della tua Casa mi ha roso; E i vituperii di quelli che ti fanno vituperio mi caggiono addosso.
10Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу.
10Io ho pianto, affliggendo l'anima mia col digiuno; Ma ciò mi è tornato in grande obbrobrio.
11Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою.
11Ancora ho fatto d'un sacco il mio vestimento; Ma son loro stato in proverbio.
12Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку.
12Quelli che seggono nella porta ragionano di me; E le canzoni de' bevitori di cervogia ne parlano.
13Я ж, Господи, — молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого!
13Ma quant'è a me, o Signore, la mia orazione s'indirizza a te; Egli vi è un tempo di benevolenza; O Dio, per la grandezza della tua benignità, E per la verità della tua salute, rispondimi.
14Витягни мене з болота, не дай менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод.
14Tirami fuor del pantano, che io non vi affondi, E che io sia riscosso da quelli che mi hanno in odio, Dalle profondità delle acque;
15Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх.
15Che la corrente delle acque non m'inondi, E che il gorgo non mi tranghiotta, E che il pozzo non turi sopra me la sua bocca.
16Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого.
16Rispondimi, o Signore; perciocchè la tua benignità è buona; Secondo la grandezza delle tue compassioni riguarda verso me.
17І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро!
17E non nascondere il tuo volto dal tuo servo; Perciocchè io son distretto; affrettati, rispondimi.
18Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх!
18Accostati all'anima mia, riscattala; Riscuotimi, per cagion de' miei nemici.
19Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою.
19Tu conosci il vituperio, l'onta, e la vergogna che mi è fatta; Tutti i miei nemici son davanti a te.
20Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.
20Il vituperio mi ha rotto il cuore, e io son tutto dolente; Ed ho aspettato che alcuno si condolesse meco, ma non vi è stato alcuno; Ed ho aspettati de' consolatori, ma non ne ho trovati.
21До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.
21Hanno, oltre a ciò, messo del veleno nella mia vivanda; E, nella mia sete, mi hanno dato a bere dell'aceto.
22Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться.
22Sia la lor mensa un laccio teso davanti a loro; E le lor prosperità sieno loro una trappola.
23Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться.
23Gli occhi loro sieno oscurati, sì che non possano vedere; E fa' loro del continuo vacillare i lombi.
24Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх!
24Spandi l'ira tua sopra loro, E colgali l'ardor del tuo cruccio.
25Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого!
25Sieno desolati i lor palazzi; Ne' lor tabernacoli non vi sia alcuno abitatore.
26Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх.
26Perciocchè hanno perseguitato colui che tu hai percosso, E fatte le lor favole del dolore di coloro che tu hai feriti.
27Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою.
27Aggiugni loro iniquità sopra iniquità; E non abbiano giammai entrata alla tua giustizia.
28Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними!
28Sieno cancellati dal libro della vita; E non sieno scritti co' giusti.
29Я ж бідний і горе менї; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене!
29Ora, quant'è a me, io sono afflitto e addolorato; La tua salute, o Dio, mi levi ad alto.
30Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою.
30Io loderò il Nome di Dio con cantici, E lo magnificherò con lode.
31Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями.
31E ciò sarà più accettevole al Signore, che bue, Che giovenco con corna ed unghie.
32Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше!
32I mansueti, vedendo ciò , si rallegreranno; Ed il cuor vostro viverà, o voi che cercate Iddio.
33Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю.
33Perciocchè il Signore esaudisce i bisognosi, E non isprezza i suoi prigioni.
34Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить.
34Lodinlo i cieli e la terra; I mari, e tutto ciò che in essi guizza.
35Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину.
35Perciocchè Iddio salverà Sion, ed edificherà le città di Giuda; E coloro vi abiteranno, e possederanno Sion per eredità.
36І потомство слуг його мати ме наслїддє; і хто любить імя його, жити ме там.
36E la progenie de' suoi servitori l'erederà; E quelli che amano il suo Nome abiteranno in essa.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.