Јов 4
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Тада одговори Елифас Теманац и рече:
1І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2Ако ти проговоримо, да ти неће бити досадно? Али ко би се могао уздржати да не говори?
2Як ми стребуємо заговорити до тебе, — чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?
3Гле, учио си многе, и руке изнемогле крепио си;
3Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;
4Речи су твоје подизале оног који падаше, и утврђивао си колена која клецаху.
4Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.
5А сада кад дође на тебе, клонуо си; кад се тебе дотаче, смео си се.
5Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.
6Није ли побожност твоја била уздање твоје? И доброта путева твојих надање твоје?
6Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх — упованнєм твоїм?
7Опомени се, ко је прав погинуо, и где су праведни истребљени?
7Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?
8Како сам ја видео, који ору муку и сеју невољу, то и жању.
8Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.
9Од дихања Божијег гину, и од даха ноздрва Његових нестаје их.
9Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.
10Рика лаву, и глас љутом лаву и зуби лавићима сатиру се.
10Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;
11Лав гине немајући лова, и лавићи расипају се.
11Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.
12Још дође тајно до мене реч, и ухо моје дочу је мало.
12І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.
13У мислима о ноћним утварама, кад тврд сан пада на људе,
13Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,
14Страх подузе ме и дрхат, од ког устрепташе све кости моје,
14Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;
15И дух прође испред мене, и длаке на телу мом накострешише се.
15І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.
16Стаде, али му не познах лица; прилика беше пред очима мојим, и ћутећи чух глас:
16І став хтось — не бачив я лиця його, — тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів — і я чую голос:
17Еда ли је човек праведнији од Бога? Еда ли је човек чистији од Творца свог?
17Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?
18Гле, слугама својим не верује, и у анђела својих налази недостатака;
18Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
19А камоли у оних који стоје у кућама земљаним, којима је темељ на праху и сатиру се брже него мољац.
19А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.
20Од јутра до вечера сатру се, и нестане их навек да нико и не опази.
20Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянешь, як без слїду зникнуть.
21Слава њихова не пролази ли с њима? Умиру, али не у мудрости.
21А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмерають, не дійшовши до мудростї.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.