Јов 30
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1А сада смеју ми се млађи од мене, којима отаца не бих хтео метнути са псима стада свог.
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
2А на шта би ми и била сила руку њихових? У њима беше пропала старост.
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
3Од сиромаштва и глади самоћаваху бежећи од сува, мрачна, пуста и опустошена места;
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
4Који браху лободу по честама, и смреково корење беше им храна.
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
5Између људи беху изгоњени и викаше се за њима као за лупежом.
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
6Живљаху по страшним увалама, по јамама у земљи и у камену.
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
7По грмовима рикаху, под трњем се скупљаху.
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
8Беху људи никакви и без имена, мање вредни него земља.
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
9И њима сам сада песма, и постах им прича.
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
10Гаде се на ме, иду далеко од мене и не устежу се пљувати ми у лице.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
11Јер је Бог одапео моју тетиву и муке ми задао те збацише узду преда мном.
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
12С десне стране устајаху момци, поткидаху ми ноге, и насипају пут к мени да ме упропасте.
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
13Раскопаше моју стазу, умножише ми муке, не треба нико да им помаже.
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
14Као широким проломом навиру, и наваљују преко развалина.
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
15Страхоте навалише на ме, и као ветар терају душу моју, и као облак прође срећа моја.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
16И сада се душа моја разлива у мени, стигоше ме дани мучни.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
17Ноћу пробада ми кости у мени, и жиле моје не одмарају се.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
18Од тешке силе променило се одело моје, и као огрлица у кошуље моје стеже ме.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
19Бацио ме је у блато, те сам као прах и пепео.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
20Вичем к Теби, а Ти ме не слушаш; стојим пред Тобом, а Ти не гледаш на ме.
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
21Претворио си ми се у љута непријатеља; силом руке своје супротиш ми се.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
22Подижеш ме у ветар, посађујеш ме на њ, и растапаш у мени све добро.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
23Јер знам да ћеш ме одвести на смрт и у дом одређени свима живима.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
24Али неће пружити руке своје у гроб; кад их стане потирати, они неће викати.
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
25Нисам ли плакао ради оног који беше у злу? Није ли душа моја жалосна бивала ради убогог?
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
26Кад се добру надах, дође ми зло; и кад се надах светлости, дође мрак.
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
27Утроба је моја узаврела, и не може да се умири, задесише ме дани мучни.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
28Ходим црн, не од сунца, устајем и вичем у збору.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
29Брат постах змајевима и друг совама.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
30Поцрнела је кожа на мени и кости моје посахнуше од жеге.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
31Гусле се моје претворише у запевку, и свирала моја у плач.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.