Йова 30
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.