Йова 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
1Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
2Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
2Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
3Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
3Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
4Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
4Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
5Се, — як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;
5Се, — як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;
6Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
6Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
7Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
7Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
8Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
8Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
9Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
9Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
10Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних — годуватись (збіраним) колоссєм;
10Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних — годуватись (збіраним) колоссєм;
11Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
11Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
12У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
12У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
13Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
13Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
14Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
14Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
15Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, — та й вид собі закриває.
15Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, — та й вид собі закриває.
16В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
16В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
17Бо густа тьма — се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
17Бо густа тьма — се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
18Такий є легкий собі — хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
18Такий є легкий собі — хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
19Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня — грішників.
19Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня — грішників.
20Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
20Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
21Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
21Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
22Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
22Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
23А Бог подає йому безпеку, — він же ж на те й вповає — та очі його (Бога) видять таких поступки.
23А Бог подає йому безпеку, — він же ж на те й вповає — та очі його (Бога) видять таких поступки.
24Піднялись вони високо, — та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
24Піднялись вони високо, — та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
25А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?
25А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.