Йова 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
1“Why does the Almighty not reserve times for judgment? Why may those who know Him never see His days?
2Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
2Men move boundary stones; they pasture stolen flocks.
3Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
3They drive away the donkey of the fatherless and take the widow’s ox in pledge.
4Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
4They push the needy off the road and force all the poor of the land into hiding.
5Се, — як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;
5Indeed, like wild donkeys in the desert, the poor go to work foraging for food; the wasteland is food for their children.
6Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
6They gather fodder in the fields and glean the vineyards of the wicked.
7Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
7Without clothing, they spend the night naked; they have no covering against the cold.
8Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
8Drenched by mountain rains, they huddle against the rocks for want of shelter.
9Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
9The fatherless infant is snatched from the breast; the nursing child of the poor is seized for a debt.
10Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних — годуватись (збіраним) колоссєм;
10Without clothing, they wander about naked. They carry the sheaves, but still go hungry.
11Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
11They crush olives within their walls; they tread the winepresses, but go thirsty.
12У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
12From the city, men groan, and the souls of the wounded cry out, yet God charges no one with wrongdoing.
13Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
13Then there are those who rebel against the light, not knowing its ways or staying on its paths.
14Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
14When daylight is gone, the murderer rises to kill the poor and needy; in the night he is like a thief.
15Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, — та й вид собі закриває.
15The eye of the adulterer watches for twilight. Thinking, ‘No eye will see me,’ he covers his face.
16В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
16In the dark they dig through houses; by day they shut themselves in, never to experience the light.
17Бо густа тьма — се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
17For to them, deep darkness is their morning; surely they are friends with the terrors of darkness!
18Такий є легкий собі — хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
18They are but foam on the surface of the water; their portion of the land is cursed, so that no one turns toward their vineyards.
19Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня — грішників.
19As drought and heat consume the melting snow, so Sheol steals those who have sinned.
20Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
20The womb forgets them; the worm feeds on them; they are remembered no more. So injustice is like a broken tree.
21Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
21They prey on the barren and childless, and show no kindness to the widow.
22Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
22Yet by His power, God drags away the mighty; though rising up, they have no assurance of life.
23А Бог подає йому безпеку, — він же ж на те й вповає — та очі його (Бога) видять таких поступки.
23He gives them a sense of security, but His eyes are on their ways.
24Піднялись вони високо, — та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
24They are exalted for a moment, then they are gone; they are brought low and gathered up like all others; they are cut off like heads of grain.
25А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?
25If this is not so, then who can prove me a liar and reduce my words to nothing?”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.