Йова 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1І відповів Йов і сказав:
1Then Job answered:
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
2“Yes, I know that it is so, but how can a mortal be righteous before God?
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
3If one wished to contend with God, he could not answer Him one time out of a thousand.
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
4God is wise in heart and mighty in strength. Who has resisted Him and prospered?
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
5He moves mountains without their knowledge and overturns them in His anger.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
6He shakes the earth from its place, so that its foundations tremble.
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
7He commands the sun not to shine; He seals off the stars.
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
8He alone stretches out the heavens and treads on the waves of the sea.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
9He is the Maker of the Bear and Orion, of the Pleiades and the constellations of the south.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
10He does great things beyond searching out, and wonders without number.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
11Were He to pass by me, I would not see Him; were He to move, I would not recognize Him.
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
12If He takes away, who can stop Him? Who dares to ask Him, ‘What are You doing?’
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
13God does not restrain His anger; the helpers of Rahab cower beneath Him.
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
14How then can I answer Him or choose my arguments against Him?
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
15For even if I were right, I could not answer. I could only beg my Judge for mercy.
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
16If I summoned Him and He answered me, I do not believe He would listen to my voice.
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
17For He would crush me with a tempest and multiply my wounds without cause.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
18He does not let me catch my breath, but overwhelms me with bitterness.
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
19If it is a matter of strength, He is indeed mighty! If it is a matter of justice, who can summon Him ?
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
20Even if I were righteous, my mouth would condemn me; if I were blameless, it would declare me guilty.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
21Though I am blameless, I have no concern for myself; I despise my own life.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
22It is all the same, and so I say, ‘He destroys both the blameless and the wicked.’
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
23When the scourge brings sudden death, He mocks the despair of the innocent.
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
24The earth is given into the hand of the wicked; He blindfolds its judges. If it is not He, then who is it?
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
25My days are swifter than a runner; they flee without seeing good.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
26They sweep by like boats of papyrus, like an eagle swooping down on its prey.
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
27If I were to say, ‘I will forget my complaint and change my expression and smile,’
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
28I would still dread all my sufferings; I know that You will not acquit me.
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
29Since I am already found guilty, why should I labor in vain?
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
30If I should wash myself with snow and cleanse my hands with lye,
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
31then You would plunge me into the pit, and even my own clothes would despise me.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
32For He is not a man like me, that I can answer Him, that we can take each other to court.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
33Nor is there a mediator between us, to lay his hand upon us both.
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
34Let Him remove His rod from me, so that His terror will no longer frighten me.
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
35Then I would speak without fear of Him. But as it is, I am on my own.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.