Йова 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Kralice Bible (1613)
1І відповів Йов і сказав:
1Odpověděv pak Job, řekl:
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
2I ovšem vím, žeť tak jest; nebo jak by mohl člověk spravedliv býti před Bohem silným?
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
3A chtěl-li by se hádati s ním, nemohl by jemu odpovědíti ani na jedno z tisíce slov.
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
4Moudrého jest srdce a silný v moci. Kdo zatvrdiv se proti němu, pokoje užil?
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
5On přenáší hory, než kdo shlédne, a podvrací je v prchlivosti své.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
6On pohybuje zemí z místa jejího, tak že se třesou sloupové její.
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
7On když zapovídá slunci, nevychází, a hvězdy zapečeťuje.
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
8On roztahuje nebe sám, a šlapá po vlnách mořských.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
9On učinil Arktura, Oriona, Kuřátka a hvězdy skryté na poledne.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
10On činí věci veliké, a to nevystižitelné a divné, jimž není počtu.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
11Ano jde-li mimo mne, tedy nevidím; ovšem když pomíjí, neznamenám ho.
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
12Tolikéž jestliže co uchvátí, kdo mu to rozkáže navrátiti? Kdo dí jemu: Co činíš?
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
13Nezdržel-li by Bůh hněvu svého, klesli by před ním spolu spuntovaní, jakkoli mocní.
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
14Jakž bych já tedy jemu odpovídati, a jaká slova svá proti němu vyhledati mohl?
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
15Kterémuž, bych i spravedliv byl, nebudu odpovídati, ale před soudcím svým pokořiti se budu.
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
16Ač bych pak i volal, a on mi se ozval, neuvěřím, aby vyslyšel hlas můj,
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
17Poněvadž vichřicí setřel mne, rozmnožil rány mé bez příčiny.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
18Aniž mi dá oddechnouti, ale sytí mne hořkostmi.
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
19Obrátil-li bych se k moci, aj, onť jest nejsilnější; pakli k soudu, kdo mi rok složí?
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
20Jestliže se za spravedlivého stavěti budu, ústa má potupí mne; pakli za upřímého, převráceného mne býti ukáží.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
21Jsem-li upřímý, nebudu věděti toho; nenáviděti budu života svého.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
22Jediná jest věc, pročež jsem to mluvil, že upřímého jako bezbožného on zahlazuje.
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
23Jestliže bičem náhle usmrcuje, zkušování nevinných se posmívá;
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
24Země dána bývá v ruku bezbožného, tvář soudců jejich zakrývá: jestliže ne on, kdož jiný jest?
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
25Dnové pak moji rychlejší byli nežli posel; utekli, aniž viděli dobrých věcí.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
26Pominuli jako prudké lodí, jako orlice letící na pastvu.
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
27Dím-li: Zapomenu se na své naříkání, zanechám horlení svého, a posilím se:
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
28Lekám se všech bolestí svých, vida, že mne jich nezprostíš.
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
29Jestli jsem bezbožný, pročež bych nadarmo pracoval?
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
30Ano bych se i umyl vodou sněžnou, a očistil mýdlem ruce své,
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
31Tedy v jámě pohřížíš mne, tak že se ode mne zprzní i to roucho mé.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
32Nebo Bůh není člověkem jako já, jemuž bych odpovídati mohl, a abychom vešli spolu v soud.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
33Aniž máme prostředníka mezi sebou, kterýž by rozhodl nás oba.
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
34Kdyby odjal ode mne prut svůj, a strach jeho aby mne nekormoutil,
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
35Tehdáž bych mluvil, a nebál bych se, poněvadž není toho tak při mně.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.