Йова 7
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Kralice Bible (1613)
1Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
1Zdaliž nemá vyměřeného času člověk na zemi? A dnové jeho jako dnové nájemníka.
2Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
2Jako služebník, kterýž touží po stínu, a jako nájemník, jenž očekává skonání díla svého:
3Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
3Tak jsou mi dědičně přivlastněni měsícové marní, a noci plné trápení jsou mi odečteny.
4Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
4Jestliže ležím, říkám: Kdy vstanu? A pomine noc? Tak pln bývám myšlení až do svitání.
5Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
5Tělo mé odíno jest červy a strupem i prachem, kůže má puká se a rozpouští.
6Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
6Dnové moji rychlejší byli nežli člunek tkadlce, nebo stráveni jsou bez prodlení.
7Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
7Rozpomeň se, ó Pane, že jako vítr jest život můj, a oko mé že více neuzří dobrých věcí,
8Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
8Aniž mne spatří oko, jenž mne vídalo. Oči tvé budou ke mně, a mne již nebude.
9Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
9Jakož oblak hyne a mizí, tak ten, kterýž sstupuje do hrobu, nevystoupí zase,
10Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
10Aniž se opět navrátí do domu svého, aniž ho již více pozná místo jeho.
11Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
11Protož nemohuť já zdržeti úst svých, mluvím v ssoužení ducha svého, naříkám v hořkosti duše své.
12Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
12Zdali jsem já mořem čili velrybem, že jsi mne stráží osadil?
13Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
13Když myslím: Potěší mne lůže mé, poodejme naříkání mého postel má:
14Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
14Tedy mne strašíš sny, a viděními děsíš mne,
15Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
15Tak že sobě zvoluje zaškrcení duše má, a smrt nad život.
16Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
16Mrzí mne, nebuduť déle živ. Poodstupiž ode mne, nebo marní jsou dnové moji.
17Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
17Co jest člověk, že ho sobě tak vážíš, a že tak o něj pečuješ?
18Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
18A že ho navštěvuješ každého jitra, a každé chvíle jej zkušuješ?
19Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
19Dokudž se neodvrátíš ode mne, a nedáš mi aspoň polknouti mé sliny?
20А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
20Zhřešil jsem, což mám učiniti, ó strážce lidský? Proč jsi mne položil za cíl sobě, tak abych sám sobě byl břemenem?
21Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
21Nýbrž proč neodejmeš přestoupení mého, a neodpustíš nepravosti mé? Nebo již v zemi lehnu. Potom bys mne i pilně hledal, nebude mne.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.