Йова 7
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Baibal Olcim (Matupi Chin)
1Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
1Diklai hman ah hlanghing hamla caempuei a om moenih a? A khohnin te kutloh kah khohnin banghui ni.
2Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
2Sal bangla hlipkhup a hloep tih kutloh bangla a bisai a lamtawn.
3Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
3Ka taengah a poeyoek la a hla ka pang van tih thakthaenah hlaem he kai hamla a khueh.
4Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
4Ka yalh tih, “Me vaengah nim ka thoh ve?” ka ti. Khoyin loh puh tih hlaemhmah duela yutnah khaw ka cung.
5Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
5Ka saa loh a rhit a bai, ka vin laipi tiknong khaw uet tih a tuei.
6Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
6Ka khohnin loh tampai lakah bawn tih lungli lungla la ngaiuepnah bawt.
7Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
7Ka hingnah mueihla he poek lah. Hnothen hmuh ham khaw ka mik loh mael voel mahpawh.
8Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
8Kai aka so mik loh kai m'mae voel mahpawh. Na mik te kai soah om dae kai ka om voel pawh.
9Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
9Cingmai loh haai tih cing, saelkhui la aka suntla rhoek tah ha mael tangloeng pawh.
10Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
10A im la koep mael pawt vetih a hmuen loh anih hmat voel mahpawh.
11Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
11Te dongah kai khaw ka ka tuem mahpawh. Ka mueihla khobing doela ka thui vetih. Ka hinglu khahing doela ka lolmang pueng ni.
12Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
12Kai he tuipuei tuihnam tih nim kai soah thongim na khueh.
13Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
13Ka soengca kai n'hloep bitni, ka thingkong loh ka kohuetnah te a phueih bitni ka ti.
14Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
14Mueimang neh kai nan rhihyawp sak tih olphong neh kai nan let sak.
15Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
15Ka hinglu loh ka rhuhrhong lakah khaknah neh dueknah ni a coelh.
16Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
16Ka kohnue coeng, kumhal duela ka hing mahpawh, kai he n'toeng laeh, ka khohnin khaw a honghi ni.
17Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
17Mebang hlanghing lae amah na pantai sak tih a taengah na lungbuei na khueh te.
18Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
18Anih te mincang ah na cawh tih mikhaptok ah ni anih te na loepdak.
19Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
19Balae tih kai lamloh na mangthong pawt eh? Ka timtui ka dolh hil kai nan rhael moenih.
20А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
20Hlang aka kueinah nang taengah ka tholh tih balae ka saii? Balae tih kai he na kutnoek la nan khueh. Te dongah kai ham tah hnorhih la ka om coeng.
21Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
21Te dongah ka boekoek he na phueih tih kai kathaesainah he nan khoe mai pawt lae? Laipi khuila ka yalh pawn ni. Kai na toem cakhaw ka om voel moenih,” a ti nah.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.