Йова 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Baibal Olcim (Matupi Chin)
1З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
1Huta kah a sak hlang he a khohnin toi tih khoponah khaw hah.
2Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
2Rhaipai bangla phuelh tih a oh uh. Khokhawn bangla yong tih pai voel pawh.
3І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
3Te soah ngawn tah na mik tueng tih kai he na taengkah laitloeknah dongla na khuen.
4Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
4Rhalawt lamloh a cuem la aka khueh te unim? Pakhat pataeng om pawh.
5Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
5A khohnin neh a hla taenah khaw namah taengah hangdang. A oltlueh te a oltlueh bangla na saii tih poe thai pawh.
6То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
6Anih lamloh vawl mangthong lamtah amah hnin at kutloh bangla a ngaingaih hil toeng saeh.
7Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
7Thing ham tah a vung akhaw ngaiuepnah om pueng. Te dongah koep mikhing vetih a dawn khaw ngoeng mahpawh.
8Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
8Diklai khuiah a yung patong mai tih laipi khuiah a ngo duek cakhaw,
9Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
9tui bo ah duei vetih thinghloe bangla a pae cawn ni.
10А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
10Tedae hlang tah duek tih rhaa uh coeng. Hlang he a pal phoeiah tah melam a om.
11Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
11Tuitunli lamkah tui khaw khawk dae tuiva loh a khah vaengah tah kak.
12Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
12Hlang khaw yalh tih thoo voel pawh. Vaan a om pawt due khaw haenghang pawh. Amih te ih kung lamloh haenghang uh mahpawh.
13О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
13Unim saelkhui ah a paek lah ve? Kai he nan khoem lah vetih na thintoek a mael duela kai nan thuh lah mako. Kai hamla oltlueh na khueh vetih kai nan poek mako.
14Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
14Hlang he duek koinih hing venim? Kamah kah caempuei hnin boeih he ka thovaelnah a pawk hil ka lamtawn bitni.
15Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
15Nan khue vaengah kai loh nang te ka doo bitni. Na kut dongkah bibi dongah na moo bitni.
16Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
16Ka khokan he na tae pawn vetih ka tholhnah khaw na dawn mahpawh.
17Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
17Ka boekoek hnocun khuiah catui a hnah thil tih kai kathaesainah na dah thil bitni.
18Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
18Tedae Tlang khaw cungku tih moelh. Lungpang pataeng a hmuen lamloh thoeih.
19Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
19Lungto khaw tui loh a hoh tih a kongnawt loh diklai laipi a yo. Te dongah hlanghing kah ngaiuepnah na pal sak.
20Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
20Anih te a yoeyah la na khulae tih a hmai a tal la a van daengah anih te na tueih.
21Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;
21A ca rhoek a thangpom uh dae a ming moenih. Muei uh cakhaw amih a yakming moenih.
22Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
22Tedae a pumsa tah a taengah tih thak a khoeih tih a hinglu khaw amah hamla nguekcoi,” a ti.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.