Йова 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
1[Homo natus de muliere, brevi vivens tempore, repletur multis miseriis.
2Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
2Qui quasi flos egreditur et conteritur, et fugit velut umbra, et numquam in eodem statu permanet.
3І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
3Et dignum ducis super hujuscemodi aperire oculos tuos, et adducere eum tecum in judicium?
4Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
4Quis potest facere mundum de immundo conceptum semine? nonne tu qui solus es?
5Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
5Breves dies hominis sunt: numerus mensium ejus apud te est: constituisti terminos ejus, qui præteriri non poterunt.
6То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
6Recede paululum ab eo, ut quiescat, donec optata veniat, sicut mercenarii, dies ejus.
7Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
7Lignum habet spem: si præcisum fuerit, rursum virescit, et rami ejus pullulant.
8Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
8Si senuerit in terra radix ejus, et in pulvere emortuus fuerit truncus illius,
9Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
9ad odorem aquæ germinabit, et faciet comam, quasi cum primum plantatum est.
10А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
10Homo vero cum mortuus fuerit, et nudatus, atque consumptus, ubi, quæso, est?
11Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
11Quomodo si recedant aquæ de mari, et fluvius vacuefactus arescat:
12Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
12sic homo, cum dormierit, non resurget: donec atteratur cælum, non evigilabit, nec consurget de somno suo.
13О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
13Quis mihi hoc tribuat, ut in inferno protegas me, et abscondas me donec pertranseat furor tuus, et constituas mihi tempus in quo recorderis mei?
14Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
14Putasne mortuus homo rursum vivat? cunctis diebus quibus nunc milito, expecto donec veniat immutatio mea.
15Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
15Vocabis me, et ego respondebo tibi: operi manuum tuarum porriges dexteram.
16Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
16Tu quidem gressus meos dinumerasti: sed parce peccatis meis.
17Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
17Signasti quasi in sacculo delicta mea, sed curasti iniquitatem meam.
18Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
18Mons cadens defluit, et saxum transfertur de loco suo:
19Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
19lapides excavant aquæ, et alluvione paulatim terra consumitur: et hominem ergo similiter perdes.
20Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
20Roborasti eum paululum, ut in perpetuum transiret: immutabis faciem ejus, et emittes eum.
21Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;
21Sive nobiles fuerint filii ejus, sive ignobiles, non intelliget.
22Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
22Attamen caro ejus, dum vivet, dolebit, et anima illius super semetipso lugebit.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.