Йова 32
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
1Omiserunt autem tres viri isti respondere Job, eo quod justus sibi videretur.
2Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
2Et iratus indignatusque est Eliu filius Barachel Buzites, de cognatione Ram: iratus est autem adversum Job, eo quod justum se esse diceret coram Deo.
3А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
3Porro adversum amicos ejus indignatus est, eo quod non invenissent responsionem rationabilem, sed tantummodo condemnassent Job.
4Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
4Igitur Eliu expectavit Job loquentem, eo quod seniores essent qui loquebantur.
5Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
5Cum autem vidisset quod tres respondere non potuissent, iratus est vehementer.
6От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
6Respondensque Eliu filius Barachel Buzites, dixit: [Junior sum tempore, vos autem antiquiores: idcirco, demisso capite, veritus sum vobis indicare meam sententiam.
7Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
7Sperabam enim quod ætas prolixior loqueretur, et annorum multitudo doceret sapientiam.
8Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
8Sed, ut video, spiritus est in hominibus, et inspiratio Omnipotentis dat intelligentiam.
9Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
9Non sunt longævi sapientes, nec senes intelligunt judicium.
10От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
10Ideo dicam: Audite me: ostendam vobis etiam ego meam sapientiam.
11Ось, я вижидав, що ви казати мете, — вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
11Expectavi enim sermones vestros; audivi prudentiam vestram, donec disceptaremini sermonibus;
12Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
12et donec putabam vos aliquid dicere, considerabam: sed, ut video, non est qui possit arguere Job, et respondere ex vobis sermonibus ejus.
13Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
13Ne forte dicatis: Invenimus sapientiam: Deus projecit eum, non homo.
14От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
14Nihil locutus est mihi: et ego non secundum sermones vestros respondebo illi.
15Полякались, мовчять, перестали говорити.
15Extimuerunt, nec responderunt ultra, abstuleruntque a se eloquia.
16А коли я жду, а вони не говорять, зʼупинились і вже не відказують,
16Quoniam igitur expectavi, et non sunt locuti: steterunt, nec ultra responderunt:
17То я відкажу й виявлю мою думку.
17respondebo et ego partem meam, et ostendam scientiam meam.
18Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
18Plenus sum enim sermonibus, et coarctat me spiritus uteri mei.
19Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
19En venter meus quasi mustum absque spiraculo, quod lagunculas novas disrumpit.
20Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.
20Loquar, et respirabo paululum: aperiam labia mea, et respondebo.
21Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,
21Non accipiam personam viri, et Deum homini non æquabo.
22Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
22Nescio enim quamdiu subsistam, et si post modicum tollat me factor meus.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.