Йова 32
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
1Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
1So these three men ceased to answer Job, because he was righteous in his own eyes.
2Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
2Then was kindled the wrath of Elihu the son of Barachel the Buzite, of the family of Ram; against Job was his wrath kindled, because he justified himself rather than God.
3А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
3Also against his three friends was his wrath kindled, because they had found no answer, and yet had condemned Job.
4Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
4Now Elihu had waited to speak unto Job, because they were older than he.
5Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
5And when Elihu saw that there was no answer in the mouth of these three men, his wrath was kindled.
6От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
6And Elihu the son of Barachel the Buzite answered and said: I am young, and ye are very old; wherefore I held back, and durst not declare you mine opinion.
7Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
7I said: 'Days should speak, and multitude of years should teach wisdom.'
8Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
8But it is a spirit in man, and the breath of the Almighty, that giveth them understanding.
9Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
9It is not the great that are wise, nor the aged that discern judgment.
10От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
10Therefore I say: 'Hearken to me; I also will declare mine opinion.'
11Ось, я вижидав, що ви казати мете, — вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
11Behold, I waited for your words, I listened for your reasons, whilst ye searched out what to say.
12Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
12Yea, I attended unto you, and, behold, there was none that convinced Job, or that answered his words, among you.
13Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
13Beware lest ye say: 'We have found wisdom; God may vanquish him, not man!'
14От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
14For he hath not directed his words against me; neither will I answer him with your speeches.
15Полякались, мовчять, перестали говорити.
15They are amazed, they answer no more; words are departed from them.
16А коли я жду, а вони не говорять, зʼупинились і вже не відказують,
16And shall I wait, because they speak not, because they stand still, and answer no more?
17То я відкажу й виявлю мою думку.
17I also will answer my part, I also will declare mine opinion.
18Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
18For I am full of words; the spirit within me constraineth me.
19Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
19Behold, mine inwards are as wine which hath no vent; like new wine-skins which are ready to burst.
20Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.
20I will speak, that I may find relief; I will open my lips and answer.
21Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,
21Let me not, I pray you, respect any man's person; neither will I give flattering titles unto any man.
22Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
22For I know not to give flattering titles; else would my Maker soon take me away.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.