Йова 32
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Lutherbibel 1912
1Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
1Da hörten die drei Männer auf, Hiob zu antworten, weil er sich für gerecht hielt.
2Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
2Aber Elihu, der Sohn Baracheels von Bus, des Geschlechts Rams, ward zornig über Hiob, daß er seine Seele gerechter hielt denn Gott.
3А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
3Auch ward er zornig über seine drei Freunde, daß sie keine Antwort fanden und doch Hiob verdammten.
4Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
4Denn Elihu hatte geharrt, bis daß sie mit Hiob geredet hatten, weil sie älter waren als er.
5Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
5Darum, da er sah, daß keine Antwort war im Munde der drei Männer, ward er zornig.
6От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
6Und so antwortete Elihu, der Sohn Baracheels von Bus, und sprach: Ich bin jung, ihr aber seid alt; darum habe ich mich gescheut und gefürchtet, mein Wissen euch kundzutun.
7Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
7Ich dachte: Laß das Alter reden, und die Menge der Jahre laß Weisheit beweisen.
8Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
8Aber der Geist ist in den Leuten und der Odem des Allmächtigen, der sie verständig macht.
9Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
9Die Großen sind nicht immer die Weisesten, und die Alten verstehen nicht das Recht.
10От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
10Darum will ich auch reden; höre mir zu. Ich will mein Wissen auch kundtun.
11Ось, я вижидав, що ви казати мете, — вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
11Siehe, ich habe geharrt auf das, was ihr geredet habt; ich habe aufgemerkt auf eure Einsicht, bis ihr träfet die rechte Rede,
12Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
12und ich habe achtgehabt auf euch. Aber siehe, da ist keiner unter euch, der Hiob zurechtweise oder seiner Rede antworte.
13Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
13Sagt nur nicht: “Wir haben Weisheit getroffen; Gott muß ihn schlagen, kein Mensch.”
14От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
14Gegen mich hat er seine Worte nicht gerichtet, und mit euren Reden will ich ihm nicht antworten.
15Полякались, мовчять, перестали говорити.
15Ach! sie sind verzagt, können nicht mehr antworten; sie können nicht mehr reden.
16А коли я жду, а вони не говорять, зʼупинились і вже не відказують,
16Weil ich denn geharrt habe, und sie konnten nicht reden (denn sie stehen still und antworten nicht mehr),
17То я відкажу й виявлю мою думку.
17will ich auch mein Teil antworten und will mein Wissen kundtun.
18Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
18Denn ich bin der Reden so voll, daß mich der Odem in meinem Innern ängstet.
19Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
19Siehe, mein Inneres ist wie der Most, der zugestopft ist, der die neuen Schläuche zerreißt.
20Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.
20Ich muß reden, daß ich mir Luft mache; ich muß meine Lippen auftun und antworten.
21Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,
21Ich will niemands Person ansehen und will keinem Menschen schmeicheln.
22Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
22Denn ich weiß nicht zu schmeicheln; leicht würde mich sonst mein Schöpfer dahinraffen.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.