Йова 29
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Lutherbibel 1912
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
1Und Hiob hob abermals an seine Sprüche und sprach:
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
2O daß ich wäre wie in den vorigen Monden, in den Tagen, da mich Gott behütete;
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
3da seine Leuchte über meinem Haupt schien und ich bei seinem Licht in der Finsternis ging;
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
4wie war ich in der Reife meines Lebens, da Gottes Geheimnis über meiner Hütte war;
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
5da der Allmächtige noch mit mir war und meine Kinder um mich her;
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
6da ich meine Tritte wusch in Butter und die Felsen mir Ölbäche gossen;
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
7da ich ausging zum Tor in der Stadt und mir ließ meinen Stuhl auf der Gasse bereiten;
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
8da mich die Jungen sahen und sich versteckten, und die Alten vor mir aufstanden;
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
9da die Obersten aufhörten zu reden und legten ihre Hand auf ihren Mund;
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
10da die Stimme der Fürsten sich verkroch und ihre Zunge am Gaumen klebte!
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
11Denn wessen Ohr mich hörte, der pries mich selig; und wessen Auge mich sah, der rühmte mich.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
12Denn ich errettete den Armen, der da schrie, und den Waisen, der keinen Helfer hatte.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
13Der Segen des, der verderben sollte, kam über mich; und ich erfreute das Herz der Witwe.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
14Gerechtigkeit war mein Kleid, das ich anzog wie einen Rock; und mein Recht war mein fürstlicher Hut.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
15Ich war des Blinden Auge und des Lahmen Fuß.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
16Ich war ein Vater der Armen; und die Sache des, den ich nicht kannte, die erforschte ich.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
17Ich zerbrach die Backenzähne des Ungerechten und riß den Raub aus seinen Zähnen.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
18Ich gedachte: “Ich will in meinem Nest ersterben und meiner Tage viel machen wie Sand.”
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
19Meine Wurzel war aufgetan dem Wasser, und der Tau blieb über meinen Zweigen.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
20Meine Herrlichkeit erneute sich immer an mir, und mein Bogen ward immer stärker in meiner Hand.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
21Sie hörten mir zu und schwiegen und warteten auf meinen Rat.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
22Nach meinen Worten redete niemand mehr, und meine Rede troff auf sie.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
23Sie warteten auf mich wie auf den Regen und sperrten ihren Mund auf als nach dem Spätregen.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
24Wenn ich mit ihnen lachte, wurden sie nicht zu kühn darauf; und das Licht meines Angesichts machte mich nicht geringer.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
25Wenn ich zu ihrem Geschäft wollte kommen, so mußte ich obenan sitzen und wohnte wie ein König unter Kriegsknechten, da ich tröstete, die Leid trugen.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.