Йова 29
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
1Још настави Јов беседу своју и рече:
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
2О да бих био као пређашњих месеца, као оних дана кад ме Бог чуваше,
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
3Кад светљаше свећом својом над главом мојом, и при виделу Његовом хођах по мраку,
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
4Како бејах за младости своје, кад тајна Божија беше у шатору мом,
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
5Кад још беше Свемогући са мном, и деца моја око мене,
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
6Кад се траг мој обливаше маслом, и стена ми точаше уље потоцима,
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
7Кад излажах на врата кроз град, и на улици намештах себи столицу:
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
8Младићи видећи ме уклањаху се, а старци устајаху и стајаху,
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
9Кнезови престајаху говорити и метаху руку на уста своја,
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
10Управитељи устезаху глас свој и језик им пријањаше за грло.
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
11Јер које ме ухо чујаше, називаше ме блаженим; и које ме око виђаше, сведочаше ми
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
12Да избављам сиромаха који виче, и сироту и који нема никог да му помогне;
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
13Благослов оног који пропадаше долажаше на ме, и удовици срце распевах;
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
14У правду се облачих и она ми беше одело, као плашт и као венац беше ми суд мој.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
15Око бејах слепом и нога хромом.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
16Отац бејах убогима, и разбирах за распру за коју не знах.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
17И разбијах кутњаке неправеднику, и из зуба му истрзах грабеж.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
18Зато говорах: У свом ћу гнезду умрети, и биће ми дана као песка.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
19Корен мој пружаше се крај воде, роса биваше по сву ноћ на мојим гранама.
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
20Слава моја подмлађиваше се у мене, и лук мој у руци мојој понављаше се.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
21Слушаху ме и чекаху, и ћутаху на мој савет.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
22После мојих речи нико не проговараше, тако их натапаше беседа моја.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
23Јер ме чекаху као дажд, и уста своја отвараху као на позни дажд.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
24Кад бих се насмејао на њих, не вероваху, и сјајност лица мог не разгоњаху.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
25Кад бих отишао к њима, седах у зачеље, и бејах као цар у војсци, кад теши жалосне.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.