Йова 32
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
1Тада престаше она три човека одговарати Јову, јер се чињаше да је праведан.
2Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
2А Елијуј, син Варахилов од Вуза, рода Рамовог, разгневи се на Јова што се сам грађаше праведнији од Бога;
3А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
3и на три пријатеља његова разгневи се што не нађоше одговора и опет осуђиваху Јова.
4Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
4Јер Елијуј чекаше докле они говораху с Јовом, јер беху старији од њега.
5Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
5Па кад виде Елијуј да нема одговора у устима она три човека, распали се гнев његов.
6От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
6И проговори Елијуј син Варахилов од Вуза, и рече: Ја сам најмлађи, а ви сте старци, зато се бојах и не смех вам казати шта мислим.
7Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
7Мишљах: нека говори старост, и многе године нека објаве мудрост.
8Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
8Али је дух у људима, и Дух Свемогућег уразумљује их.
9Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
9Велики нису свагда мудри, и старци не знају свагда шта је право.
10От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
10Зато велим: послушај ме да кажем и ја како мислим.
11Ось, я вижидав, що ви казати мете, — вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
11Ето, чекао сам да ви изговорите, слушао сам разлоге ваше докле извиђасте беседу.
12Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
12Пазио сам, али гле, ни један од вас не сапре Јова, не одговори на његове речи.
13Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
13Може бити да ћете рећи: Нађосмо мудрост, Бог ће га оборити, не човек.
14От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
14Није на ме управио беседе, ни ја му нећу одговарати вашим речима.
15Полякались, мовчять, перестали говорити.
15Смели су се, не одговарају више, нестало им је речи.
16А коли я жду, а вони не говорять, зʼупинились і вже не відказують,
16Чекао сам, али не говоре, стадоше, и више не одговарају.
17То я відкажу й виявлю мою думку.
17Одговорићу и ја за се, казаћу и ја како мислим.
18Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
18Јер сам пун речи, тесно је духу у мени.
19Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
19Гле, трбух је мој као вино без одушке, и распукао би се као нов мех.
20Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.
20Говорићу да одахнем, отворићу усне своје, и одговорићу.
21Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,
21Нећу гледати ко је ко, и човеку ћу говорити без ласкања.
22Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
22Јер не умем ласкати; одмах би ме узео Творац мој.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.