Йова 23

Kulish and Puluj Bible (1905)

Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic

1І озвавсь Йов і рече:

1А Јов одговори и рече:

2Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.

2Још је тужњава моја одмет? А невоља је моја тежа од уздаха мојих.

3О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!

3О, кад бих знао како бих нашао Бога! Да отидем до престола Његовог,

4Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;

4Да разложим пред Њим парбу своју, и уста своја напуним разлога,

5Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.

5Да знам шта би ми одговорио, и разумем шта би ми рекао.

6Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.

6Би ли се према великој својој сили прео са мном? Не; него би ми помогао.

7Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.

7Онде би се праведан човек могао правдати с Њим, и ослободио бих се за свагда од свог судије.

8А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.

8Гле, ако пођем напред, нема Га; ако ли натраг, не находим Га;

9Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.

9Ако на лево ради, не видим Га; ако на десно, заклонио се, не могу Га видети.

10Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.

10Али Он зна пут мој; кад ме окуша, изаћи ћу као злато.

11Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.

11По стопама је Његовим ступала нога моја; пута Његова држао сам се, и не зађох.

12Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.

12Од заповести уста Његових нисам одступао; чувао сам речи уста Његових више него свој ужитак.

13Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.

13Али кад Он шта науми, ко ће Га одвратити? Шта душа Његова зажели, оно чини.

14Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.

14И извршиће шта је наумио за ме; и тога има у Њега много.

15Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.

15Зато сам се уплашио од Њега; и кад то мислим, страх ме је од Њега.

16Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.

16Бог је растопио срце моје, Свемогући ме је уплашио.

17О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!

17Што не погибох пре мрака? И што не сакри мрак испред мене?

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.