Йова 23

Kulish and Puluj Bible (1905)

Louis Segond 1910

1І озвавсь Йов і рече:

1Job prit la parole et dit:

2Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.

2Maintenant encore ma plainte est une révolte, Mais la souffrance étouffe mes soupirs.

3О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!

3Oh! Si je savais où le trouver, Si je pouvais arriver jusqu’à son trône,

4Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;

4Je plaiderais ma cause devant lui, Je remplirais ma bouche d’arguments,

5Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.

5Je connaîtrais ce qu’il peut avoir à répondre, Je verrais ce qu’il peut avoir à me dire.

6Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.

6Emploierait-il toute sa force à me combattre? Ne daignerait-il pas au moins m’écouter?

7Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.

7Ce serait un homme droit qui plaiderait avec lui, Et je serais pour toujours absous par mon juge.

8А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.

8Mais, si je vais à l’orient, il n’y est pas; Si je vais à l’occident, je ne le trouve pas;

9Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.

9Est-il occupé au nord, je ne puis le voir; Se cache-t-il au midi, je ne puis le découvrir.

10Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.

10Il sait néanmoins quelle voie j’ai suivie; Et, s’il m’éprouvait, je sortirais pur comme l’or.

11Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.

11Mon pied s’est attaché à ses pas; J’ai gardé sa voie, et je ne m’en suis point détourné.

12Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.

12Je n’ai pas abandonné les commandements de ses lèvres; J’ai fait plier ma volonté aux paroles de sa bouche.

13Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.

13Mais sa résolution est arrêtée; qui s’y opposera? Ce que son âme désire, il l’exécute.

14Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.

14Il accomplira donc ses desseins à mon égard, Et il en concevra bien d’autres encore.

15Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.

15Voilà pourquoi sa présence m’épouvante; Quand j’y pense, j’ai peur de lui.

16Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.

16Dieu a brisé mon courage, Le Tout-Puissant m’a rempli d’effroi.

17О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!

17Car ce ne sont pas les ténèbres qui m’anéantissent, Ce n’est pas l’obscurité dont je suis couvert.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.