Йова 19
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Louis Segond 1910
1І відказав Йов і рече:
1Job prit la parole et dit:
2Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?
2Jusques à quand affligerez-vous mon âme, Et m’écraserez-vous de vos discours?
3Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?
3Voilà dix fois que vous m’outragez; N’avez-vous pas honte de m’étourdir ainsi?
4Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
4Si réellement j’ai péché, Seul j’en suis responsable.
5А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
5Pensez-vous me traiter avec hauteur? Pensez-vous démontrer que je suis coupable?
6То знайте, що се Бог поверг мене ʼд землї й обвів кругом мене сїть свою.
6Sachez alors que c’est Dieu qui me poursuit, Et qui m’enveloppe de son filet.
7Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
7Voici, je crie à la violence, et nul ne répond; J’implore justice, et point de justice!
8Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.
8Il m’a fermé toute issue, et je ne puis passer; Il a répandu des ténèbres sur mes sentiers.
9Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.
9Il m’a dépouillé de ma gloire, Il a enlevé la couronne de ma tête.
10Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.
10Il m’a brisé de toutes parts, et je m’en vais; Il a arraché mon espérance comme un arbre.
11Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.
11Il s’est enflammé de colère contre moi, Il m’a traité comme l’un de ses ennemis.
12Полки його притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.
12Ses troupes se sont de concert mises en marche, Elles se sont frayées leur chemin jusqu’à moi, Elles ont campé autour de ma tente.
13Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.
13Il a éloigné de moi mes frères, Et mes amis se sont détournés de moi;
14Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.
14Je suis abandonné de mes proches, Je suis oublié de mes intimes.
15Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.
15Je suis un étranger pour mes serviteurs et mes servantes, Je ne suis plus à leurs yeux qu’un inconnu.
16Кличу раба мого, — він не озивається; мушу моїми його благати устами.
16J’appelle mon serviteur, et il ne répond pas; Je le supplie de ma bouche, et c’est en vain.
17Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
17Mon humeur est à charge à ma femme, Et ma plainte aux fils de mes entrailles.
18Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
18Je suis méprisé même par des enfants; Si je me lève, je reçois leurs insultes.
19Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
19Ceux que j’avais pour confidents m’ont en horreur, Ceux que j’aimais se sont tournés contre moi.
20Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
20Mes os sont attachés à ma peau et à ma chair; Il ne me reste que la peau des dents.
21О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
21Ayez pitié, ayez pitié de moi, vous, mes amis! Car la main de Dieu m’a frappé.
22За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
22Pourquoi me poursuivre comme Dieu me poursuit? Pourquoi vous montrer insatiables de ma chair?
23О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, —
23Oh! Je voudrais que mes paroles fussent écrites, Qu’elles fussent écrites dans un livre;
24Про вічні часи на каменї видовбати!
24Je voudrais qu’avec un burin de fer et avec du plomb Elles fussent pour toujours gravées dans le roc…
25Я знаю — Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,
25Mais je sais que mon rédempteur est vivant, Et qu’il se lèvera le dernier sur la terre.
26І я в тїлї мойму побачу Бога.
26Quand ma peau sera détruite, il se lèvera; Quand je n’aurai plus de chair, je verrai Dieu.
27Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!
27Je le verrai, et il me sera favorable; Mes yeux le verront, et non ceux d’un autre; Mon âme languit d’attente au-dedans de moi.
28Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!
28Vous direz alors: Pourquoi le poursuivions-nous? Car la justice de ma cause sera reconnue.
29О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!
29Craignez pour vous le glaive: Les châtiments par le glaive sont terribles! Et sachez qu’il y a un jugement.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.