Йова 19
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І відказав Йов і рече:
1Йов а луат кувынтул ши а зис:
2Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?
2„Пынэ кынд ымь вець ынтриста суфлетул ши мэ вець здроби ку кувынтэриле воастре?
3Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?
3Ятэ кэ де зече орь м-аць батжокорит. Ну вэ есте рушине сэ вэ пуртаць аша?
4Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
4Дакэ ам пэкэтуит ку адевэрат, нумай еу сунт рэспунзэтор де ачаста.
5А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
5Кредець кэ мэ путець луа де сус? Кредець кэ мь-аць доведит кэ сунт виноват?
6То знайте, що се Бог поверг мене ʼд землї й обвів кругом мене сїть свою.
6Атунч, сэ штиць кэ Думнезеу мэ урмэреште ши мэ ынвелеште ку лацул Луй.
7Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
7Ятэ, цип де силничие, ши нимень ну рэспунде; чер дрептате, ши дрептате ну есте!
8Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.
8Мь-а тэят орьче ешире ши ну пот трече; а рэспындит ынтунерик пе кэрэриле меле.
9Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.
9М-а деспуят де слава мя, мь-а луат кунуна де пе кап,
10Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.
10м-а здробит дин тоате пэрциле ши пер, мь-а смулс нэдеждя ка пе ун копак.
11Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.
11С-а апринс де мыние ымпотрива мя, С-а пуртат ку мине ка ши ку ун врэжмаш.
12Полки його притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.
12Оштиле Луй ау порнит деодатэ ынаинте, шь-ау кроит друм пынэ ла мине ши ау тэбэрыт ын журул кортулуй меу.
13Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.
13А депэртат пе фраций мей де ла мине, ши приетений мей с-ау ынстрэинат де мине.
14Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.
14Руделе меле м-ау пэрэсит, ши чей май де апроапе ай мей м-ау уйтат.
15Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.
15Касничий мей ши слуӂиле меле мэ привеск ка пе ун стрэин, ын окий лор сунт ун некуноскут.
16Кличу раба мого, — він не озивається; мушу моїми його благати устами.
16Кем пе робул меу, ши ну рэспунде; ыл рог ку гура мя, ши деӂяба.
17Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
17Суфларя мя а ажунс несуферитэ невестей меле ши духоаря мя а ажунс несуферитэ фиилор мамей меле.
18Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
18Пынэ ши копиий мэ диспрецуеск: дакэ мэ скол, ей мэ окэрэск.
19Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
19Ачея ын каре мэ ынкредям мэ урэск, ачея пе каре ый юбям с-ау ынторс ымпотрива мя.
20Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
20Оаселе ми се цин де пеле ши де карне; ну мь-а май рэмас декыт пеля де пе динць.
21О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
21Фие-вэ милэ, фие-вэ милэ де мине, приетений мей! Кэч мына луй Думнезеу м-а ловит.
22За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
22Де че мэ урмэриць ка Думнезеу? Ши ну вэ май сэтураць де карня мя?
23О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, —
23О! Аш вря ка ворбеле меле сэ фие скрисе, сэ фие скрисе ынтр-о карте;
24Про вічні часи на каменї видовбати!
24аш вря сэ фие сэпате ку ун прибой де фер ши ку плумб ын стынкэ пе вечие…
25Я знаю — Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,
25Дар штиу кэ Рэскумпэрэторул меу есте виу ши кэ Се ва ридика ла урмэ пе пэмынт.
26І я в тїлї мойму побачу Бога.
26Кяр дакэ ми се ва нимичи пеля ши кяр дакэ ну вой май авя карне, вой ведя тотушь пе Думнезеу.
27Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!
27Ыл вой ведя ши-мь ва фи биневоитор; окий мей Ыл вор ведя, ши ну ай алтуя. Суфлетул меу тынжеште де дорул ачеста ынэунтрул меу.
28Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!
28Атунч вець зиче: ‘Пентру че-л урмэрям ной?’ Кэч дрептатя причиний меле ва фи куноскутэ.
29О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!
29Темеци-вэ де сабие, кэч педепселе дате ку сабия сунт грозаве! Ши сэ штиць кэ есте о жудекатэ.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.