Йова 17

Kulish and Puluj Bible (1905)

Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script

1Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.

1Ми се перде суфларя, ми се стинг зилеле, мэ аштяптэ мормынтул.

2Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.

2Сунт ынконжурат де батжокориторь, ши окюл меу требуе сэ привяскэ спре окэриле лор.

3О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?

3Пуне-Те сингур зэлог пентру мине ынаинтя Та; алтфел, чине ар путя рэспунде пентру мине?

4Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.

4Кэч ле-ай ынкуят инима ын фаца причеперий. Де ачея нич ну-й вей лэса сэ бируе.

5Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.

5Чине дэ пе приетень сэ фие прэдаць, копиилор ачелуя ли се вор топи окий.

6Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.

6М-а фэкут де басмул оаменилор ши ка унул пе каре-л скуйпь ын фацэ!

7Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.

7Окюл ми се ынтунекэ де дурере; тоате мэдулареле меле сунт ка о умбрэ.

8Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.

8Оамений фэрэ приханэ сунт ынмэрмуриць де ачаста, ши чел невиноват се рэскоалэ ымпотрива челуй нелеӂюит.

9І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.

9Чел фэрэ приханэ рэмыне тотушь таре пе каля луй, чел ку мыниле курате се ынтэреште тот май мулт.

10Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.

10Дар вой, тоць, ынтоарчеци-вэ, вениць ярэшь ку кувынтэриле воастре, ши вэ вой арэта кэ ынтре вой ничунул ну е ынцелепт.

11Днї мої вже уплили, думи мої — думи дорогі серцю — вони розбиті.

11Че! Ми с-ау дус зилеле, ми с-ау нимичит плануриле, плануриле ачеля фэкуте ку атыта юбире ын инима мя…

12Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.

12Ши ей май спун кэ ноаптя есте зи, кэ се апропие лумина, кынд ынтунерикул а ши венит!

13Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб — домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;

13Кынд Локуинца морцилор о аштепт ка локуинцэ, кынд ын ынтунерик ымь вой ынэлца кулкушул;

14Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.

14кынд стриг гропий: ‘Ту ешть татэл меу!’ Ши вермилор: ‘Вой сунтець мама ши сора мя!’

15Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?

15Унде май есте атунч нэдеждя мя? Ши чине май поате ведя нэдеждя мя?

16У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.

16Еа се ва коборы ку мине ла порциле Локуинцей морцилор, кынд вом мерӂе ымпреунэ сэ не одихним ын цэрынэ.”

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.