Йова 30
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
1Ши акум!… Ам ажунс де рысул челор май тинерь декыт мине, пе ай кэрор пэринць ну-й сокотям вредничь сэ-й пун принтре кыний турмей меле.
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
2Дар ла че мь-ар фи фолосит путеря мынилор лор, кынд ей ну ерау ын старе сэ ажунгэ ла бэтрынеце?
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
3Сфрижиць де сэрэчие ши фоаме, фуг ын локурь ускате, де мултэ време пэрэсите ши пустий.
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
4Смулг ербуриле сэлбатиче де лынгэ копэчей ши н-ау ка пыне декыт рэдэчина де буксэу.
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
5Сунт изгониць дин мижлокул оаменилор, стригэ лумя дупэ ей ка дупэ ниште хоць.
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
6Локуеск ын вэй ынгрозитоаре, ын пештериле пэмынтулуй ши ын стынчь.
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
7Урлэ принтре туфишурь ши се адунэ суб мэрэчинь.
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
8Фиинце мыршаве ши диспрецуите, сунт изгониць дин царэ.
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
9Ши акум, астфел де оамень мэ пун ын кынтечеле лор, ам ажунс де батжокура лор.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
10Мэ урэск, мэ околеск, мэ скуйпэ ын фацэ.
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
11Ну се май сфиеск ши мэ ынжосеск, ну май ау ничун фрыу ынаинтя мя.
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
12Тикэлоший ачештя се скоалэ ла дряпта мя ши ымь ымпинг пичоареле ши ышь кроеск кэрэрь ымпотрива мя, ка сэ мэ пярдэ.
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
13Ымь нимическ кэраря ши лукрязэ ка сэ мэ прэпэдяскэ, ей, кэрора нимень ну ле-ар вени ын ажутор.
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
14Ка принтр-о ларгэ спэртурэ стрэбат спре мине, се нэпустеск суб покнетул дэрымэтурилор.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
15Мэ апукэ гроаза. Слава ымь есте спулбератэ ка де вынт, ка ун нор а трекут феричиря мя.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
16Ши акум, ми се топеште суфлетул ын мине ши м-ау апукат зилеле суферинцей.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
17Ноаптя мэ пэтрунде ши-мь смулӂе оаселе, дуреря каре мэ роаде ну ынчетязэ.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
18Де тэрия суферинцей, хайна ышь перде фаца, ми се липеште де труп ка о кэмашэ.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
19Думнезеу м-а арункат ын норой ши ам ажунс ка цэрына ши ченуша.
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
20Стриг кэтре Тине ши ну-мь рэспунзь; стау ын пичоаре ши ну мэ везь.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
21Ешть фэрэ милэ ымпотрива мя, лупць ымпотрива мя ку тэрия мыний Тале.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
22Мэ ридичь, ымь дай друмул пе вынт ши мэ нимичешть ку суфларя фуртуний.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
23Кэч штиу кэ мэ дучь ла моарте, ын локул унде се ынтылнеск тоць чей вий.
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
24Дар чел че се прэбушеште ну-шь ынтинде мыниле? Чел ын ненорочире ну чере ажутор?
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
25Ну плынӂям еу пе чел амэрыт? Н-авя инима мя милэ де чел липсит?
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
26Мэ аштептам ла феричире, ши, кынд коло, ненорочиря а венит песте мине; трэӂям нэдежде де луминэ, ши, кынд коло, а венит ынтунерикул.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
27Ымь ферб мэрунтаеле фэрэ ынчетаре, м-ау апукат зилеле де дурере.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
28Умблу ыннегрит, дар ну де соаре. Мэ скол ын плинэ адунаре ши стриг дупэ ажутор.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
29Ам ажунс фрате ку шакалий, товарэш ку струций.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
30Пеля ми се ыннегреште ши каде, яр оаселе ымь ард ши се усукэ.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
31Харпа мя с-а префэкут ын инструмент де жале ши кавалул меу скоате сунете плынгэтоаре.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.