Йова 30
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
1“But now those who are younger than I have me in derision, whose fathers I considered unworthy to put with my sheep dogs.
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
2Of what use is the strength of their hands to me, men in whom ripe age has perished?
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
3They are gaunt from lack and famine. They gnaw the dry ground, in the gloom of waste and desolation.
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
4They pluck salt herbs by the bushes. The roots of the broom tree are their food.
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
5They are driven out from among men. They cry after them as after a thief,
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
6so that they live in frightful valleys, and in holes of the earth and of the rocks.
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
7They bray among the bushes. They are gathered together under the nettles.
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
8They are children of fools, yes, children of wicked men. They were flogged out of the land.
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
9“Now I have become their song. Yes, I am a byword to them.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
10They abhor me, they stand aloof from me, and don’t hesitate to spit in my face.
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
11For he has untied his cord, and afflicted me; and they have thrown off restraint before me.
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
12On my right hand rise the rabble. They thrust aside my feet. They cast their ways of destruction up against me.
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
13They mar my path. They promote my destruction without anyone’s help.
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
14As through a wide breach they come. They roll themselves in amid the ruin.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
15Terrors have turned on me. They chase my honor as the wind. My welfare has passed away as a cloud.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
16“Now my soul is poured out within me. Days of affliction have taken hold of me.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
17In the night season my bones are pierced in me, and the pains that gnaw me take no rest.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
18My garment is disfigured by great force. It binds me about as the collar of my tunic.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
19He has cast me into the mire. I have become like dust and ashes.
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
20I cry to you, and you do not answer me. I stand up, and you gaze at me.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
21You have turned to be cruel to me. With the might of your hand you persecute me.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
22You lift me up to the wind, and drive me with it. You dissolve me in the storm.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
23For I know that you will bring me to death, to the house appointed for all living.
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
24“However doesn’t one stretch out a hand in his fall? Or in his calamity therefore cry for help?
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
25Didn’t I weep for him who was in trouble? Wasn’t my soul grieved for the needy?
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
26When I looked for good, then evil came. When I waited for light, darkness came.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
27My heart is troubled, and doesn’t rest. Days of affliction have come on me.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
28I go mourning without the sun. I stand up in the assembly, and cry for help.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
29I am a brother to jackals, and a companion to ostriches.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
30My skin grows black and peels from me. My bones are burned with heat.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
31Therefore my harp has turned to mourning, and my pipe into the voice of those who weep.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.