Йова 30
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
1[Nunc autem derident me juniores tempore, quorum non dignabar patres ponere cum canibus gregis mei:
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
2quorum virtus manuum mihi erat pro nihilo, et vita ipsa putabantur indigni:
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
3egestate et fame steriles, qui rodebant in solitudine, squallentes calamitate et miseria.
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
4Et mandebant herbas, et arborum cortices, et radix juniperorum erat cibus eorum:
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
5qui de convallibus ista rapientes, cum singula reperissent, ad ea cum clamore currebant.
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
6In desertis habitabant torrentium, et in cavernis terræ, vel super glaream:
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
7qui inter hujuscemodi lætabantur, et esse sub sentibus delicias computabant:
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
8filii stultorum et ignobilium, et in terra penitus non parentes.
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
9Nunc in eorum canticum versus sum, et factus sum eis in proverbium.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
10Abominantur me, et longe fugiunt a me, et faciem meam conspuere non verentur.
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
11Pharetram enim suam aperuit, et afflixit me, et frenum posuit in os meum.
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
12Ad dexteram orientis calamitates meæ illico surrexerunt: pedes meos subverterunt, et oppresserunt quasi fluctibus semitis suis.
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
13Dissipaverunt itinera mea; insidiati sunt mihi, et prævaluerunt: et non fuit qui ferret auxilium.
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
14Quasi rupto muro, et aperta janua, irruerunt super me, et ad meas miserias devoluti sunt.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
15Redactus sum in nihilum: abstulisti quasi ventus desiderium meum, et velut nubes pertransiit salus mea.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
16Nunc autem in memetipso marcescit anima mea, et possident me dies afflictionis.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
17Nocte os meum perforatur doloribus, et qui me comedunt, non dormiunt.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
18In multitudine eorum consumitur vestimentum meum, et quasi capito tunicæ succinxerunt me.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
19Comparatus sum luto, et assimilatus sum favillæ et cineri.
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
20Clamo ad te, et non exaudis me: sto, et non respicis me.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
21Mutatus es mihi in crudelem, et in duritia manus tuæ adversaris mihi.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
22Elevasti me, et quasi super ventum ponens; elisisti me valide.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
23Scio quia morti trades me, ubi constituta est domus omni viventi.
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
24Verumtamen non ad consumptionem eorum emittis manum tuam: et si corruerint, ipse salvabis.
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
25Flebam quondam super eo qui afflictus erat, et compatiebatur anima mea pauperi.
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
26Expectabam bona, et venerunt mihi mala: præstolabar lucem, et eruperunt tenebræ.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
27Interiora mea efferbuerunt absque ulla requie: prævenerunt me dies afflictionis.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
28Mœrens incedebam sine furore; consurgens, in turba clamabam.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
29Frater fui draconum, et socius struthionum.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
30Cutis mea denigrata est super me, et ossa mea aruerunt præ caumate.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
31Versa est in luctum cithara mea, et organum meum in vocem flentium.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.