Йова 6
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1І відказав Йов і промовив:
1Respondens autem Job, dixit:
2О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
2[Utinam appenderentur peccata mea quibus iram merui, et calamitas quam patior, in statera !
3Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
3Quasi arena maris hæc gravior appareret; unde et verba mea dolore sunt plena:
4Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
4quia sagittæ Domini in me sunt, quarum indignatio ebibit spiritum meum; et terrores Domini militant contra me.
5Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
5Numquid rugiet onager cum habuerit herbam? aut mugiet bos cum ante præsepe plenum steterit?
6Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
6aut poterit comedi insulsum, quod non est sale conditum? aut potest aliquis gustare quod gustatum affert mortem?
7(тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
7Quæ prius nolebat tangere anima mea, nunc, præ angustia, cibi mei sunt.
8О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
8Quis det ut veniat petitio mea, et quod expecto tribuat mihi Deus?
9О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
9et qui cœpit, ipse me conterat; solvat manum suam, et succidat me?
10Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.
10Et hæc mihi sit consolatio, ut affligens me dolore, non parcat, nec contradicam sermonibus Sancti.
11Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
11Quæ est enim fortitudo mea, ut sustineam? aut quis finis meus, ut patienter agam?
12Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
12Nec fortitudo lapidum fortitudo mea, nec caro mea ænea est.
13Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
13Ecce non est auxilium mihi in me, et necessarii quoque mei recesserunt a me.
14До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
14Qui tollit ab amico suo misericordiam, timorem Domini derelinquit.
15Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
15Fratres mei præterierunt me, sicut torrens qui raptim transit in convallibus.
16Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
16Qui timent pruinam, irruet super eos nix.
17Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.
17Tempore quo fuerint dissipati, peribunt; et ut incaluerit, solventur de loco suo.
18Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
18Involutæ sunt semitæ gressuum eorum; ambulabunt in vacuum, et peribunt.
19Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
19Considerate semitas Thema, itinera Saba, et expectate paulisper.
20Та стають заведені в надїї своїй: приходять туди, та румянїють від стиду.
20Confusi sunt, quia speravi: venerunt quoque usque ad me, et pudore cooperti sunt.
21Так і ви тепер — нїчо: побачили страшне та й полякались.
21Nunc venistis; et modo videntes plagam meam, timetis.
22Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
22Numquid dixi: Afferte mihi, et de substantia vestra donate mihi?
23І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
23vel: Liberate me de manu hostis, et de manu robustorum eruite me?
24Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
24Docete me, et ego tacebo: et si quid forte ignoravi, instruite me.
25Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
25Quare detraxistis sermonibus veritatis, cum e vobis nullus sit qui possit arguere me?
26Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
26Ad increpandum tantum eloquia concinnatis, et in ventum verba profertis.
27Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
27Super pupillum irruitis, et subvertere nitimini amicum vestrum.
28Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
28Verumtamen quod cœpistis explete: præbete aurem, et videte an mentiar.
29Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, — правда у мене!
29Respondete, obsecro, absque contentione; et loquentes id quod justum est, judicate.
30Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?
30Et non invenietis in lingua mea iniquitatem, nec in faucibus meis stultitia personabit.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.