Йова 23

Kulish and Puluj Bible (1905)

Clementine Vulgate, 1598

1І озвавсь Йов і рече:

1Respondens autem Job, ait:

2Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.

2[Nunc quoque in amaritudine est sermo meus, et manus plagæ meæ aggravata est super gemitum meum.

3О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!

3Quis mihi tribuat ut cognoscam et inveniam illum, et veniam usque ad solium ejus?

4Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;

4Ponam coram eo judicium, et os meum replebo increpationibus:

5Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.

5ut sciam verba quæ mihi respondeat, et intelligam quid loquatur mihi.

6Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.

6Nolo multa fortitudine contendat mecum, nec magnitudinis suæ mole me premat.

7Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.

7Proponat æquitatem contra me, et perveniat ad victoriam judicium meum.

8А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.

8Si ad orientem iero, non apparet; si ad occidentem, non intelligam eum.

9Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.

9Si ad sinistram, quid agam? non apprehendam eum; si me vertam ad dexteram, non videbo illum.

10Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.

10Ipse vero scit viam meam, et probavit me quasi aurum quod per ignem transit.

11Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.

11Vestigia ejus secutus est pes meus: viam ejus custodivi, et non declinavi ex ea.

12Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.

12A mandatis labiorum ejus non recessi, et in sinu meo abscondi verba oris ejus.

13Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.

13Ipse enim solus est, et nemo avertere potest cogitationem ejus: et anima ejus quodcumque voluit, hoc fecit.

14Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.

14Cum expleverit in me voluntatem suam, et alia multa similia præsto sunt ei.

15Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.

15Et idcirco a facie ejus turbatus sum, et considerans eum, timore sollicitor.

16Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.

16Deus mollivit cor meum, et Omnipotens conturbavit me.

17О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!

17Non enim perii propter imminentes tenebras, nec faciem meam operuit caligo.]

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.